Маки польові
Недалеко, біля хати,
Червоніють дикі маки.
Там – метелики літають,
Бджоленята – пил збирають.
Продовження
Маки польові
Недалеко, біля хати,
Червоніють дикі маки.
Там – метелики літають,
Бджоленята – пил збирають.
Продовження
Прийшла весна,
І Сонце високо у небо піднялось.
Осяяло й зігріло Землю всю.
Розтанули сніги,
І потекли струмки,
Шукаючи ріку.
Продовження
У бабусі гарно влітку.
Як відкрию я калітку-
то й на душі стає ясніше
і біла хатка все рідніше,
і чорнобривці під вікном,
і стара липа за хлівом.
Продовження
Зацвітає липа,
Пахне матіола,
Зеленню залита
Даличінь навколо.
На лугах барвистих
Крапельки сріблясті,
На траві, на листях
Сяє сонце щастя.
Квітами буяє
Жовта медуниця,
Ій допомогає
Чарівна душиця.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Одійшли молодії літа
І в снопах золотії жита.
Вже дозріла червона калина,
Потяглися обози до млина.
Ген, у вирій птахи відлітають,
До весни милий край покидають.
Скоро осінь барвисто-багряна,
До отави торкнулась коса,
Над рікою мандрують тумани,
Діамантами сяє роса.
Все, прощається літечко з нами,
І зникає чарівна краса.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Скінчився день, темніють далі,
Туман над річкою завис,
Хмарки на небі, як медалі,
Затих, відпочивае ліс.
За обрій сонечко сідає,
Вечірня зірка мерехтить,
Скінчився день, нас ніч вітає,
Яка чудова, дивна мить.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Уже вишневі зацвіли сади –
І сніг пахучий падає на воду,
Пригріті теплим променем зі сходу,
Бабки прозорі лізуть із води*.
На очерет, на півгнилу колоду
Чіпляються янтарні їх ряди.
Збирай лишень добро те і клади
У свій кашкет, як це ведеться зроду.
Нехай лоскочуть голову – дарма!
Зате на світі кращої нема,
Нема вірнішої, як ця нажива!**
Лише махнула вудлищем рука –
І поплавець, як блискавка, зника:
Не зна вагань краснопір пожадлива.
Автор: Максим Рильский; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Обрій тане за хмарами чорними,
Уляглась на спочинок дорога,
І заснуло вже сонце стомлене
Сивим соняхом біля порога.
У кімнату заходить вечір.
Без запрошення та без стуку.
І кладе він мені на плечі
Пропотілі, натруджені руки.
Автор: Микола Станович; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.
Автор: Василь Стус; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Кринична прохолода
Б’є з пазухи землі
Ясна тверда погода
Смак сонця на чолі
І писк пташат незнаних
Під шифером в гнізді
І сонця бинт на ранах
Вир сонця на воді
Пливти забути дати
Хай втопляться вони
Пірнути дно дістати
Сіль сонця з глибини.
Автор: Іван Драч; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua