У всіх революцій обличча одне:
Важкі гаманці і тугі,
Корито теж саме – що було, те й є,
От тільки-но свині другі.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Вірші Генріха Акулова
Осінь
Осінь – де ти тепле літо,
Осінь – де ти зелен ліс?
Осінь – все дощем омито,
Осінь – мокре все від сліз.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.
Сумно – холодно і сиро,
Пусто стало на полях,
Небо покривалом сірим
Опустилось низько і чіпляє дах.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Хата мого тата
Після довгих мандрів по землі
Я на Батьківщину повертаю.
Бачу рідну хату вдалині
Й тихо собі серцем промовляю.
Приспів:
Здрастуй, рідна мамо, здрастуй, рідний тато,
Знов я разом з вами, знов у рідній хаті.
Хато моя, хато, рідна, не багата,
Тепла хата мами, хата мого тата.
І куди б життя не завело,
І де б не жив, а з думки не спадає
З дитинства миле мамине село
І хата батька, рідная, святая.
Приспів:
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Синє небо, жовте поле…
Синє небо, жовте поле,
Яблуневий сад крехтить,
Пада яблуко додолу,
На траві роса горить.
Спас прийшов на Україну
І у кожен дім ввійшов,
Свіже-спечену хлібину
На столі в усіх знайшов.
Пахне лугом, пахне медом,
Павутиння мерехтить,
Жовте поле, синє небо –
Сенс життя, кохання мить.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Україні
Я знаю, вранці зійде сонце,
Я впевнений,життя трива,
Загляне світло у моє віконце,
І що росте після дощу трава.
Я знаю що весняний вітер віє,
І наді мною небо голубе,
Я знаю – і тому не смію
Забуть і не любить тебе.
Земна весна, буяє черемшина,
Веселка радо сяє в небесах,
Калина, символ України,
Розквітне попід лісом і в садах.
Я так люблю весняну пору року,
Коли в гаях співають солов’ї,
Коли береза пригощає соком
І луг дарує пахощі свої.
Люблю тебе всім серцем і душею,
Бо ти єдина матінко моя,
Я з гордістю зову тебе своєю,
Люблю тебе, як матір немовля.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Минають дні, минають ночі…
Минають дні, минають ночі,
Спливає молодість щомиті,
Та я старіти ще не хочу,
Я хочу просто бути й жити.
І відчувати щохвилини
Що ти живеш, що ти людина,
Ти неповторний на землі,
І шлях твій світлий не в імлі.
Шануйтесь, друзі мої любі,
Бо завтра може вже й не буде.
Тому благаю поспішати
Кохання ближньому віддати.
Земляни милі, люди поспішайте,
Земне життя це лише мить,
Тому що можно, на землі віддайте,
Хай серце ваше радістю горить.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Мальви
Буяють цвітом край дороги,
Рожево-жовтим, ніжно-голубим
Сором’язливі діви-недотроги
Й чарують всіх цвітінням неземним.
Ні, не кричать, не лізуть у букети,
В садках не приживаються ніяк:
Вони ростуть і квітнуть серед степу
І шлях мандруючим вказують як маяк.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Я був завжди і є дитина…
Я був завжди і є дитина:
Люблю життя, як матір сина,
Люблю я сонце, карі очі,
Люблю я день, і темні ночі,
Люблю я зиму, літо, осінь,
Люблю весною неба просинь,
Люблю осінній лист багровий,
Люблю пташиний спів чудовий,
Люблю яскраві пишні квіти,
Як гомонять у школах діти –
Оце і є земне життя,
Ознака й сенс всього буття.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
На лугах, де колишуться трави…
На лугах, де колишуться трави,
Цілий день метушня і забави.
Все під сонцем радіє і грає,
Про кохання всяк пісню співає.
Про кохання до сонця, до літа,
Про кохання, що серцем зігріте,
Про кохання до трав, до землі,
Посилаю всім пісні свої.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Колись то був і я козак…
Колись то був і я козак,
І мав веселу вдачу.
І ниву мав, і мав коня,
І жінку мав, і дачу.
Та, якось раптом, зникло все,
Пішло, кудись поділось,
Те, що любив понад усе,
Знецінилось, змінилось.
Все стало разом не таким,
І норови, і мода,
Замітно клімат став не тим,
Погіршилась погода.
І люди, і країна вже не та,
Змінились і міста, і села,
Кудись поділась доброта
І посмішка людська, весела.
Не знаю, люди, що робить,
Чи плакать, чи сміяться,
А от щодо життя по новому,
Не маю сил пристосуватися.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua