Зерня

Як попрощається з землею грім
До березня, до голубої днини,
Ходімо в поле,
В полечко ходім,
Де зоряні згубилися стежини.
І подивуймося, коли мале зерня
Народить таїну, що стиглим стане хлібом.
Стріляє в небо, ніби променя,
Над нивою,
Над обрієм,
Над світом.

Гойдати буде вітер, бити грім,
Та наступу зернини – не збороти.
Ходімо в поле, в полечко ходім,
Щоб причаститись радістю роботи.

Автор: Микола Федунець; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

До рук

Міцнійте
На росах, пасатах шалених
Для плуга, побачення, пісні.
Для справ молодих і натхненних
Міцнійте – і рідні, і різні.

Затямте:
Мов якір, листочок кленовий
На промені спуститься в осінь –
Садити пора. Ви – основа
І кореня, й цвіту, й колосся.

Співайте
В роботі, яка наче свято.
Із кременя вилущіть іскри.
І квіти устигніть покласти,
Де вічні стоять обеліски.

Спішіте –
Прядеться хай вітер край вікон
Чи ранок малює портрети –
Збирати всі радощі віку
В долоні – півкулі планети.

Автор: Микола Федунець; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua