У заздрості не має берегів,
і зрада теж не має дна.
Та й підлота качає тут права.
Нещасний світ без віри зубожів.
У зла не має меж…
Під маскою порядності криється брехня,
І мудрість хитрості рівня.
Та й правота фальшива теж…
Продовження
Вірші про сенс життя
Час для роздумів – Natalia Pryhidko
Буває так, що в один час втрачаємо
Те цінне, що було завжди для нас,
Помилки ті самі часто повторюємо,
Хоча й стверджували: для них був інший час.
Продовження
Весь світ в тобі – Natalia Pryhidko
Який чудовий пташиний спів…
Так любо слухати, а й навіть милуватись,
І сонечко всміхається вгорі,
Дощ накрапає, – напевно треба здатись.
Продовження
За минулим не озирайся – Natalia Pryhidko
Ніколи не спиняйся на тому чого досяг,
Іди вперед, розправ свої вітрила.
Ти помінявся, інший вже тепер
Хоч і не ангел, та відчуваєш з-заду крила.
Продовження
Життя як дарунок – Natalia Pryhidko
Нас вчить життя моменти цінувати
І берегти той час, що Бог дає,
Зневірою не жити, не страждати
Й оберігати тих, хто поруч є
Продовження
Віра, Надія, Любов – Лола Марфіна
Віра – дівчина з тягою до рожевих окуляр.
По життю вона достатньо якісний маляр.
Все до ладу прибере, розставить квіти
І скаже: – “Не дорослі ви, а тільки діти!”
Надія – дівчина зі зреченним поглядом.
Завжди осяяна, дивним чином,
яскраво-світлим обрієм.
Завмерши часом, все вдивляється в
нікуди,
А скаже, що навчить заповнювати
повітрям доповна груди.
Любов – дівчина зі схильністю до
перевдягання.
Насичені та різноманітні кольори в її
зітханнях.
Проте, коли вітає близь дороги тяжку мить,
Вона менше каже, більше робить.
Прийшов мій час відпочивати…
Прийшов мій час відпочивати,
Пройшли швиденько дні мої,
Тепер я стану викладати –
Але не в школі, уві сні.
І буде що тепер не знаю,
Як стану жити на землі,
Куди подіну думок зграю,
Всі ті знання, що в голові?
Кому віддам свої уміння?
Кому світитиме проміння
Тих знань,що накопичив я?
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Якщо робиш добро…
Якщо робиш добро,
Не чекай на віддачу,
Бо вона все одно
Не несе тобі вдачу.
Не надійся, не жди,
Не чекай ти на щиру подяку,
А роби як робив, як завжди,
До добра не втрачаючи смаку.
Смак чудовий, робити добро,
Не проста і терниста дорога.
Це порив, це душі серебро,
Це талант, це дарунок від Бога.
Скарб безцінний цінуй, бережи
І творити добро поспішаючи,
Свій Божественний дар від усіх бережи,
Добротою всяк день починаючи.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа
Финиш
Не дели медведя шкуру,
Если мишка не убит,
Береги свою фигуру-
Спящий пёс пусть мирно спит.
Не испытывай судьбину,
Бойся Бога, не греши,
Не обламывай калину
И доносы не пиши.
Не суди – судим не будешь,
Не расстраивай умы,
Если с бизнесом ты дружишь:
Застрахуйся от сумы.
Если умер кто-то скверный,
На поминках не пляши,
Лента, финиш, коль ты первый,
То смеяться не спеши.
Может это жизни финиш,
И, успев это понять,
Взгляд на тех, кто сзади, кинешь:
Стоило ли когти рвать?
Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
В гостях
Мы на земле все гости – да и только,
Чтоб на нее произвести эффект,
Пускаем корни вглубь земли настолько,
Насколько позволяет интеллект.
И, будучи в гостях, мы ходим в гости,
По приглашенью, часто без него,
Войдя, небрежно ставим в угол трости,
На полку шляпу и на вешалку пальто.
А там висит рабочая фуфайка,
И обувь в глине в уголке стоит,
Встречает вас смущенная хозяйка,
И скажет: «Не шумите, пусть поспит».
Приглашены на кухню будут гости,
Полные чванства, но без интеллекта,
Пьют кровь-вино, играют в нарды-кости,
И доведут хозяйку до аффекта.
С тоскою глядя на гостей незваных,
Послушав их бессмысленные речи,
Проводит их к двери – веселых, пьяных,
И не назначит время новой встречи.
А в спальне я досматриваю сон:
Как будто ею приглашен я в гости,
И, будучи давно в нее влюблен,
Боюсь признаться ей – в фуфайке и без трости.
И понимая: гостю рады дважды –
Когда приходит и когда уходит,
Я в этой жизни задержусь однажды,
В надежде, что поймет и не прогонит.
Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua