Дякую брате, що живий..
Дякую брате, що не залишив.
Рани ще досі кровоточать?
Ой, як же боляче дивитись тобі в очі..
Як старався я сказати тобі ці слова.
Проте спіткала нас всіх підступна біда.
Знаєш, часто, варто на секунду зупинитись,
Просто стати біля ганку і Богу помолитись.
Бо життя, підступне, немов Парісова стріла,
Одна шалена куля – і тебе уже нема.
А десь сидить на кухні мати,
Все чекає, дзвонить, не згадати
Усіх переживань, які її покрили..
А вона все дзвонить, дзвонить, дзвонить, дзвонить!
Якби знала все вона, то б не дзвонила,
Бо в її сина – давно вже виросли крила.