Біль зимового серця та Слова – Богдан Михайлів

Біль зимового серця

Чи впустить моє серце знову
Красу весни, до свого дому,
Чи знов заграє й розцвіте,
Чи жовтим листям – на землю опаде?
Потечуть ріки від талого льоду,
Заграє сонце, відродить свою вроду!?

Чи темним променем журби
Загубить свою долю.
І вітром буйним, степовим,
Снігами білої зими,
Й душевним плачем голосним,
Закриє слід гнітючої біди!?
Біль жива. Живе і житиме завжди,
Руйнуючи земне твоє буття,
Пройде с тобою крізь усе життя.
Біжи, тікай та не втечеш,
А тільки біль сильнішу ти знайдеш.

Слова

Самотністю дорога поросла,
І всюди терня,.. всюди ЛЮДИ…
Найбільша зброя – це слова
Зі зрадою сильнішою від Юди.

Вона не ранить, а вбиває.
Прокляттям чорним постає,
Чому ж в житті все так буває,
Чому життя, при народженні не вб’є?

Не знаючи гіркої долі,
Померти – й тихо відійти.
Не відчуваючи брехливої любові.
І пісню спокою знайти.

Забути все, відпустити долю,
І з плином часу не іти
Не вірити в у вільну волю,
А в кращий світ до Бога відійти.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)