Бронзовими фарбами вечір догора,
Стала фіолетова над ставком гора.
Шлях Чумацький стелиться – зоряний потік,
Ждала я побачення вперше у житті!..
Молодому серцю тісно так у грудях,
Як завжди, соромилась стрітися на людях.
У гаю ховала вроду молоду,
Ждала того вечора, так, як долю ждуть.
А коли побачила – милий мій стоїть –
Спалахнула іскорка в серденьку моїм,
Щоб із цього вогника сонцем золотим
Запалало вогнищем й гріло нас завжди.
5.01.1987
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua