Настала осінь, й небо затягнула хмарами,
Укрила ліс червоно-золотими барвами.
То свище, то затихне вітерець.
Якийсь художник візьме олівець,
Сяде десь посеред парку,
Візьме чистий аркуш у руки
Й почне шедевр малювати.
Продовження
Вірші Тані Полуфанової
Прокрастинація – Таня Полуфанова
Я хочу вірити у «завтра»!
Там буде краще, ніж сьогодні,
Там я подамсь кудись у мандри,
Закінчу справи всі марудні…
Продовження
Сміється час – Таня Полуфанова
Сміється час, єхидно світ всміхається
Підморгує, що краще вже не буде
Надії вщент і руки опускаються
І винна тут не містика, а люди.
Продовження
Обійми мене – Таня Полуфанова
Обійми мене міцно-міцно,
Поцілуй мене ніжно-ніжно,
Хочу бути з тобою вічно.
Продовження
Справжня – Таня Полуфанова
Не дивися у мої стомлені від безнадії очі,
Не чекай від мене жартів або цікавих новин.
Я не можу бути такою, якою ти мене бачити хочеш.
Вже відвертаюся від тебе у сторону вітрин.
Продовження
Сліпе кохання – Таня Полуфанова
Кохання інколи не помічаєм ми,
А інколи й глумимося над ним.
Із ним не відчуваєм холоду зими,
В його ж полоні полум’ям горим.
Продовження
Незавуальована правда – Таня Полуфанова
Кохання – це безмежна сила,
Яка стільки сердець скорила,
Душі людей заполонила
І їм подарувала крила…
Продовження
Лише кілька слів – Таня Полуфанова
Напиши мені, якщо самотньо стане
Серед своїх, але таких далеких лиць.
Якщо друзі розуміти перестануть,
Або насичена подіями столиця
Тобі набридне, напиши, я зрозумію,
Почуття відкинувши подалі,
Я вислухаю й смуток твій розвію,
І не читатиму ніякої моралі.
Продовження
Музика і синьо-жовті стрічки – Таня Полуфанова
Краще самій, аніж самотній серед всіх.
Залежати від натовпу — хвороба.
Гірше — залежати від чар твоїх,
Коли твій інтелект приваблює й подоба.
Продовження
У полоні краси – Таня Полуфанова
Красива зовні, не душею
ота любов тебе чарує.
Чи може добре тобі з нею,
чи може вже тебе марнує.
Продовження