Вірші Віктора Геращенко

Розійшлися дороги у безмежному полі…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Розійшлися дороги у безмежному полі,
Розійшлися дороги у широкі світи.
Я згораю від болю, де шукать свою долю?
Поможи мені, Боже, цю дорогу знайти.

Щоби серце не мліло, йти управо, чи вліво?!
Щоб душа не кипіла, може, прямо піти?!
Де знайти свою долю, поможи в моїм горі,
Щоб я рани всі згоїв на порозі мети.

Ой ти доленько-доле, чом така вередлива?!
Я шукаю роками в лабіринті життя.
Скроні, мов заметільна, запорошила злива,
А ти все десь блукаєш, чи пішла в небуття?!

На розчахнутих думах зупинюсь серед поля,
Чаклуватиму днини і очей не зімкну,
Як крилом лебединим не змахне мені доля,
Упаду край дороги і навіки засну.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ось так впаду і захолону…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Ось так впаду і захолону
В долонях рідної землі,
І закипить сльоза солона
На оксамитовім стеблі.

Сльоза замріяного гаю,
Пшеничних нив, пахучих трав,
Перлини батьківського краю,
Які безтямно покохав.

Сльоза пташиного гніздечка,
Сльоза співучого струмка.
Цвіте медовим цвітом гречка,
Чому ж сльоза така гірка?

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Якби довкіл все не цвіло…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Якби довкіл все не цвіло,
Не пахло вже весною,
Мене б на світі не було,
Не снив би я тобою.

Якби не літечка чоло,
На теплоту багате,
Мене б на світі не було,
Не зміг би я кохати.

Якби не осінь золота,
Гаптована барвисто,
Не цілував би я вуста –
Завіявсь жовтим листом.

Якби не зимонька-зима,
Не на деревах іній –
Мене нема й тебе нема.
Для кого ж сніг цей синій?

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

До рідної хати дорога далека…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

До рідної хати дорога далека,
Та часто так сниться знайомий поріг,
До тата, до мами лечу, мов лелека,
При зустрічі, миттю, впаду їм до ніг.
Спасибі вам, милі, що честь не згубили
І нас заставляли її берегти,
Щоб завжди і всюди сердечно любили
Знайомі і рідні жили, як брати.
Спасибі, хороші, що віру й духовність
Крізь роки жорстокі в собі пронесли.
Що щира повага, людяність і совість
Завжди невід’ємно із вами жили.
Спасибі вам, любі, що ви нас навчили
Повік пам’ятати подвір’я своє,
Щоб землю, де виріс, любити уміли,
Тож дякуєм Богу, що ви у нас є.
До рідної хати дорога далека,
Та часто так сниться знайомий поріг,
До тата, до мами лечу, мов лелека,
При зустрічі, миттю, впаду їм до ніг.

13.11.1998

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Вицвіла, злиняла осока…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Вицвіла, злиняла осока,
Очеретом заросло болото,
Потемніло дзеркало ставка,
А яке довкілля скрізь було тут!

Там верба, красуня на весь гай
У ставкові полоскала віти,
Тут дзвенів джерельця водограй
І купались, бавилися діти.

А тепер лиш туга на душі,
І вразлива згадка за минулим.
Не передаси цього в вірші –
Все у чорній прірві потонуло.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Біле личко – цвіт ромашки…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Біле личко – цвіт ромашки,
Чорні брови – крила пташки,
Вуста полум’ям палають,
Очі з розуму збивають,
Стан стрункий, як тополина,
Палкий погляд, мов калина,
А коса, мов темна нічка,
Зваблює чарівне личко,
В косах сріблом стрічка грає,
Мов магнітом притягає.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’яті батька

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

І донині сниться татова криниця –
Викопав з сусідом на межі.
Серце болем крає, бо у ріднім краї
Не лишилось жодної душі.

Адже, як не дивно, та безперспективним
Виявилось татове село.
І людське коріння, як дрібне насіння,
По світах, мов вітром, рознесло.

Часто, для годиться, їжджу до криниці,
Тату й мамі низько поклонюсь.
Сяду, посумую, нишком поміркую,
Та води криничної нап’юсь.

І надія в серці потайки іскриться:
Час бо відродити вже село,
Доки не зміліла татова криниця,
Доки б’є фонтаном джерело.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Моїй матері

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Виглядай мене, мамо, із далеких доріг.
Знай, що пізно чи рано я вернусь на поріг.
Обійму міцно-міцно горем згорблений стан,
Задивлюсь в твої очі, розцілую вуста.
Жаль, що зцілить не зможу
Ран глибоких душі.
Про одне тебе прошу – ти себе бережи.
Виглядай мене, мамо, болем серце не край.
Я на крилах нестимусь у наш сонячний рай.
Через хащі і морок, перешкоди й біду –
Все здолаю, все зможу, а до тебе прийду.
Чебрецеве повітря, споришеві стежки,
Я до вас першим вітром прилечу навпрошки.
Чую пісню дитинства з дорогого села,
Звідкіля мене доля у світи повела.
В снах вже маряться квіти у дворі під вікном,
Добротою повиті й материнським теплом.
Оживе біла хата, скресне піснею гай,
Тільки б ти не хворіла… Вже лечу – зустрічай.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Неба світанкового палітра…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Неба світанкового палітра,
На отавах – росяні разки…
Серпень щоки притуля до літа,
Вигріва на сонечку боки.

Дихае спокійно річка просинню.
Тиша у садах стоїть на чатах.
Так повільно серпень йде до осені,
Так не хоче з літом розлучатись.

Відшуміли і громи, і зливи,
Жнивних днів напруга нелегка.
Літо моє, добре і щасливе,
Не тікай од мене, не тікай!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я крихітка хліба…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Я крихітка хліба,
Я крапелька моря,
В колоссі
Мале я зерня.
Прапрадідів земле,
У скруті і горі
Ніколи тебе
Не зміняв.
Штиками прошита,
Заюшена кров’ю,
Обпалена шквалом вогню –
Уклін тобі, земле,
З палкою любов’ю,
Ні в чому тебе
Не виню.
У горі і скруті
У світі єдину
Нікому тебе не віддам.
I горе, і радість,
Моя Україно,
Ділитимем все пополам.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua