Недодержали ми наші гори,
бо не здужали їх додержати.
А тепер їх розсипало море
і до верху, на жаль, не дістати.
Не добачили краю вершини
не дочули усіх перепон.
Покотились із гір у долини,
покотилась і кров десь із скронь.
Ми хотіли кричати – змовчали,
поламали усі ці руїни;
бо єдине, що завжди із нами –
вірне серце й душа України.
І збудуємо наново гори,
і ми здужаєм їх додержати.
Адже тих не розсипає море,
хто лиш знає, як й де будувати.