Ти в Біловежській пущі свій вибір зробила,
Звільнилася з обіймів лам Москви.
Ведмежа любов аж три сторіччя нас душила,
Голодомор, репресії і геноцид пережили.
І завдяки колишнім політв’язням України,
Що гартувалися в мордовських таборах,
Верховна Рада України
Підтвердила наш вільний шлях.
А референдум був, як подих волі,
Що вибір наш – свобода назавжди.
І вже не обіймають кігтясті лапи
Ведмежачі обійми ФСБ Москви.
На перемовах у Кремлі пан президент злякався,
Не витримав напруги, від страху зрадив нас.
І сам до лап ведмедя здався,
І Україну здати домовився у той час.
Та вже була не тою Україна,
І знов до лап Москви народ вже не хотів,
І на Майдані кров’ю і життям
Останній вибір свій зробив.
Тоді ведмідь накинувся з півдня й сходу.
Обнявши лапами частини України знов.
Вже п’ятий рік там ллється кров народу,
Такі ведмежачі обійми і любов.