П О Л І Н А
(Присвячую старшій внучці)
Внучка, не бачив тебе, я Поліно,
Відтоді, як з’явилась на світ.
Хоч серце щиміло й боліло,
І в думках вітав я свій рід.
Минають дні, ідуть роки,
Коли зустрінусь, ще не знаю.
Біжить сльоза, стікає по щоці,
Хустинкою її знов витираю.
Тобі вже шість, навчилась говорить,
Чи питала в мами, де твій дід?
А в мене серце так болить,
Вдивляючись в дорогу, тебе виглядаю.
Вірю в те, що доживу,
При зустрічі обнімемось з тобою.
А може ні! І все – таки умру,
Тоді зустріньсь з Марійкою – сестрою!
11 січня 2005р.