ТИ ЗБЕРЕГЛА СІМ’Ю.
Колись був час , коли я загуляв
У гречку ту ускочив ненадовго.
Але ж тебе , тебе одну любив , кохав,
І одруживсь з тобою я надовго.
Давно та зрада відбулась,
І раді діток ти простила,
Між нами туча пронеслась.
Але мене ти теж любила.
Я зрозумів , що ради них,
І задля тебе буду жити.
Піти від тебе я не зміг,
І діток буду всіх любити.
А скільки років вже минуло,
В дітей уже діти є свої.
А мене життя так гойднуло,
Божою карою , о , болі мої.
Терплю , а що мені лишилось,
Співчуваю тобі , а ти мені.
Я спав й у сні мені приснилось,
Що час збиратися й собі.
Любов, я радий бачити в тобі,
Коли онуків ти ростила.
Вони ж душі не чають у собі.
Коли ти з ними гралась , говорила.
Я дякую тобі , ти зберегла сім’ю,
Дівчат – внучат ти виростить повинна.
Прощай , кажу й тебе люблю,
Доле моя ти безневинна.
Не дай Бог , першою підеш,
Я ляжу поряд із тобою.
Але я знаю , що ти не вмреш,
Тож не сумуй так болісно за мною!
13-14 липня 2008р.