Листа мені принесла вчора осінь,
Поштарка справна в жовтім кептарі.
У нім таїлись пахощі колосся,
Глибінь небес і відблиски зорі.
Їм в надвечір’я диктувала мама
Одне-єдине слово: ”Приїзди!”
Листи писали повняки листками,
А з ними чорнобривець молодий.
Писала мама, що в сусідів стало
Аж тісно в хаті: дітвора, як мак.
Я ж між рядків зажурено читала:
– Ви за світами. Важко, я сама.
Хвалилась:
– Паперівок! Невідомо,
Чи в Прикарпатті так коли бува?
…А я читала:
– Доню, час додому,
Поки жива я. Поки я жива.
Автор: Неля Кінзерська