Сонце закрила залізна вуаль
зморений хлопчик років семи,
дивиться пильно в невидиму даль –
бачить майбутнього тінні стовпи
Вітер. Природа . Плоть і весна .
Мрійник маленький вгору погляда
Дощик тихенько дріботить по волоссі
хлопчик замислений , думає досі
Хто ми? Для чого? Для кого це все?
Стовпи ці до неба кольору млості ,
Що означають? Чом вітер реве?
Може це втілення людської злості?
Темрява. Підлість. Гонор і слава
Ось в чом сучасна , людини забава
Секс і вульгарність, гроші і бруд
Все це в хлопчині не вміститься тут
Сидить він , замислено . Чистий папір.
Стовпи увібрати чи скинути в вир
Сповпи ці безчестя , наркотиків й зла
Чи стати на сторону вірну – добра
Біжи скільки сил є , біжи від стовпів,
що опромінюють темряви пил .
буде нелегко, хлопчино – тікай!
до білого світла, ти сам в світі – знай