«Сентиментальна панночка пуста!
На графа проміняла вейделота!»
Поета друзі говорили потай,
Замкнувши при поетові уста.
Але була це дружня сліпота:
На все життя маленька та істота
Печать поклала. Радість і скорбота
В його піснях – це прошва золота,
Навік прошита голкою Марилі,
Її відбиток в німановій хвилі,
Що із сонета у віки ввійшов.
Тому клонюся густолистим липам,
Де запалала гострим смолоскипом
На цілий світ поетова любов.
Автор: Максим Рильский; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua