Оповідання від Корнута Марія

La vie

Проміння сонця легко пробивалося повз штори моєї кімнати. Воно ласкало моє маленьке, ніжне тіло. Цього ранку, в 08:22, я виявила, що не здатна любити нікого, крім себе . Я пахнула ваніллю і свіжими булочками з корицею. Ковдра, під якою спала, от – от впаде на дерев’яну підлогу. І мій сон про дівчинку, яка мріє стати принцесою, щоб одягнути чудове плаття і відправитися разом з казковим принцом на бал, закінчиться. А мрії змінити світ назавжди залишаться у моїй голові. Найпотаємніше, що я відчувала – спокій … Спокій, який шукають на вершинах гір, в готелях Франції чи на берегах морів. І я його знайшла. Спокій життя.‘💫 Усміхнися прямо зараз і запам’ятай, що ти створена із зір.

І ось останні промені сонця, що заходять, освітлювали мою лагідну посмішку, посмішку, яка навічно застигла на обличчі.

16.08.2020

Його сильна рука міцно тримала мою маленьку холодну долоню. І я відчула тепло. Тепло, яке запалило іскру неймовірних почуттів. Ми трималися за руки і ще довго мовчали. Я дивилася у темні, наче дно океану, очі і бачила неабиякий холод, який заполонив серце. В цю мить мій розум збожеволів і я хотіла піднятись на пальчики і поцілувати його. Хотіла доторкнутися до губ і зігріти серце, яке давно не відчувало любові. Аж раптом, – ” Сестричко! Прокидайся”. З цими словами я відкрила очі і побачила кімнату старшокласниці, яка от-от запізниться на власне день народження.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)