Світле серце, чорні крила-
Всі нещастя пережила,
Усім радість дарувала,
Лиш про себе забувала.
Як покликали – злетіла,
Та себе недогляділа.
Продовження
Давай свою руку – Асквіт
Чуєш, давай свою руку, ходімо зі мною!
Тікаймо зі світу. Ні, він не для нас.
Тут всі божевільні, а ми зовсім інші,
Вони ловлять речі, а ми будем час.
Продовження
Мене довго ломала спiльнота – Iлона Краснопольська
Мене довго ломала спiльнота,
На добро реагуючи злом.
Знищувала душу iдiота
I насолоджувалась попкорном,кiном.
Продовження
Без надії відпускайте – Natalia Pryhidko
Не шукай його, а ти не шукай її!
Усе пройшло, – уже в минулім часі.
Мов гірке, а колись ще солодке вино,
Що стоїть на столі, і до нього не торкались ні разу.
Продовження
Кохання моє нездійсненне – Natalia Pryhidko
Напевно немає в мене того кохання,
Що тепле як літо, солодке мов мед,
Що може долонями своїми зігріти,
Що могло би і в серці лід розтопити,
А може й шукає мене, і я його теж.
Продовження
Тиха мрія серця – Natalia Pryhidko
В самотності як серце мліє, —
Без поцілунків щирих у щоку і губи,
І від утрачених надій одне лиш мріє:
Кохання собі щире знову здобути.
Продовження
Спогади з дитинства – Аврора Милосская
У бабусі гарно влітку.
Як відкрию я калітку-
то й на душі стає ясніше
і біла хатка все рідніше,
і чорнобривці під вікном,
і стара липа за хлівом.
Продовження
Неможливе – Аврора Милосская
У заздрості не має берегів,
і зрада теж не має дна.
Та й підлота качає тут права.
Нещасний світ без віри зубожів.
У зла не має меж…
Під маскою порядності криється брехня,
І мудрість хитрості рівня.
Та й правота фальшива теж…
Продовження
Рідній край – Ирина Диденко
Рідний край-місце де ти народився,
Де завжди живе твоя душа
Й де б не був і де б не зупинився
Серце все одно до дому поспіша.
Продовження
“Великі Копані” – Ирина Диденко
Сказать одним словом-найкращі.
Хтось скаже-село не престижно,
Село є село,це не місто
Відповімо ми всім в одночас-
В Копані приїзжайте до нас.
Продовження