ПЕРЕРВАНИЙ ПОЛІТ – Микола Савосюк

Летить літак,

Як білокрилий птах,

У небі голубім.

І люди в нім летять.

І дивляться в ілюмінатор,

Любуються вони життям,

І небом голубим, красотою,

Й сонячним закатом.

Й не знають ще вони,

Що це останній захід Сонця в них.

А сходу Сонця, ніколи вже не буде.

Й не знають, що це останнє,

Що бачили вони,

У цьому світі.

Ще мить…

І вже літак,

Як той підбитий птах,

Як та згасаюча зоря,

Летить у прірву,

І у небуття…

Забираючи з собою мрії і думки,

Й людські життя…

Здригнулась і застогнала

Вся Земля,

Від того жаху і від болю.

Як нитка, як струна,

Обірвалося , у мороці усе.

І недожите ще життя,

І недолюблена любов,

І мрії, і думки…

За мить забрали,

У батьків і матерів,

Синів і дочок.

В дітей батьків і матерів,

Сестер, братів.

А горе і печаль,

Залишили на все життя.

І хто наважився,

І хто дає такі права?

На рідкісній, у всьому Всесвіті

Планеті, у всьому світі,

Де є життя.

Безжалісно, з таким цинізмом,

Забрати у людей життя.

Чи може, поставали ви богами вже?

Чи може, ви давали їм життя?

Щоб їх, безвинних, так судити!

Та ви не знаєте, що може

І для вас, готовий вже,

Перерваний політ…

Від тих, хто вам

Заказував його,

Щоб скрити всі сліди.

Як Каїни оті,

Ви сієте війну,

І розбрат на Землі,

І раните її.

А ті украдені, в людей життя,

Ті миті,

Ви проживати будете і помирати,

Так само, як вони.

Щодня, щомиті,

До тих пір,

Поки у ваших головах,

Наступить мир,

На всій Землі,

У всьому світі.

15.1.2020. М.В.Савосюк. Хотешів.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)