Поховані вірші – Діана Гненюк

Моя шухляда бачила мерців
Обірваних, потворних і бридких
Зломила я десятки олівців
Аби створити їх саме таких

Я злісно виривала паперці
Зминала і кидала у шухляду
Вони могли бути у збірці
Але вона їх з апетитом пожирала

Її гидкий шлунковий сік
Роз’їв крихкі, нещасні букви
Котрі, якби не для усіх
То просто могли б бути

Тепер це просто мертві папірці
Лежать на дні трухлявої шухляди
Немає в них ні суті, ні душі
Похованих таких мільярди

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)