Замріяні верби схилились над ставом,
Купаються коси в воді.
Як рано, дружино, ми сивими стали,
Промчали літа молоді.
Ту вербну неділю завжди пам’ятаю:
Ламали гнучкі пагінці, –
Тоді ще не знали, що нас поєднають
Пахучі вербові дубці…
Вже діти дорослі, мов ті пташенята,
Рушають в далекі світи.
Дозволь же, як в юності, стан твій обняти,
Тривогу з чола відвести.
Літа пролітають, мов коні степами,
Уже у нас, мила, жнива…
Літа пролітають, лишається пам’ять –
Та вербна неділя жива.
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua