Пробач мені, хотів давно вже це сказати,
Пробач, що завжди безпідставно ревнував.
Пробач, що твоїх друзів не хотів я знати,
Пробач, що недолуго так кохав.
Пробач, що я не став опорою твоєю,
Пробач, що тоді в храмі не обняв.
Коли в сльозах сиділа ти зі мною,
А, я в душі неначе осторонь стояв.
Пробач, що все хотів “іти за планом”,
Пробач, що загубився між “якби й якщо”.
Напевно, моє кохання було неначе жалом,
Пробач, квітко, за це(е) казна-що.
І, хоч це всього лиш слова,
Мабуть і час не повернути…
Пробач мені за всі колишні ці діла,
Якими влив тобі у серце я отрути.