Природа під прицілом – Бойко Ірина

Осіннє листя в танці закрутилось,
Нахмурились густі,німі ліси,
Туман душі шепоче трепетливо
Маленькими краплинами роси.
Вагомість слів важливих взяла верх,
Неначе хтось підкрався незамітно,
Любуються природою роки,
Оберігаючи надійно і тендітно.
Як раптом місяць вийшов із-за хмар,
Пітьма покрила всі стрімкі потоки,
Немов сп`яніли струни теплоти,
Відчулися чиїсь зловіщі кроки.
Це люди йдуть,та не з добром в очах,
А з злістю,вигодою і лукавим ділом,
Змінило сонце всі яскраві барви,
Природа опинилась під прицілом.
Ліси кричать немов мале дитя,
Та засинають в браконєрських шатрах
І радісна мелодія буття
Згубилася у негативних мантрах.
Шкода,що світ занедбаний руками,
На жаль,до того діла нам нема,
Отруєні криштальні океани
Мелодія лунає вже сумна.
Рушниці,вудочки і бензопили
Багатогранний світ змінили вщент,
Заради швидкоплинної наживи,
Руйнуючи вагомий елемент.
Та якби не було,а вихід є ще,
Не зламані ще крила у землі,
Хитає вітер гілочку вишневу
Стираючи картину у імлі.
Ми можемо намалювати барви,
Багряне сонце і цвітучий сад
Нарядні серпантинові світанки,
Із темних фарб переростуть в смарагд.
Ми зможем сльози витерти природі,
Співаючи одіти в гарні шати,
Навік забути ті зловіщі кроки,
По ній невпинно й щиро мандрувати..

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)