Стоїш така урочиста й чарівна,
Як яблуня в осінньому саду.
Чарує всіх любов твоя,
Даруєш нам і світ, і доброту.
Одна на світі ти, як промінь світла,
Як пригорща джерельної води.
Краса душі й любов твоя одвічна,
Життя і сонце – все це ти.
Я вклонюся тобі у святому причасті,
Глянув в очі твої, такі щирі від щастя.
Пригорнусь усім серцем до ніжності,
Моя доля в святковім намисті.
Мені до щему рідні твої очі,
Й до забуття порух твій руки.
Нехай у щасті доля напророчить
Тобі прожить ще довгії роки.
Стою й дивлюсь, дивлюся в твої очі,
Вони б весь світ нам віддали.
Вони нам шлях висвітлюють, як свічі,
Щоб доля не водила нас в пітьмі.
Тільки матері освячені любов’ю,
З любов’ю віддають вони своє життя.
Ми ладні їм заплатить всією кров’ю,
Аби нас не катувало каяття!