Вірші про матір

Приснилося, що я вернусь додому…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Приснилося, що я вернувсь додому…
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці золотому
Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,
Де мати жде мене й не жде,
Я скрикну “Матінко!” до неї,
Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз потоки,
І в них бринітимуть слова:
“Я ждала, ждала цілі роки
І в’яла, сохла, як трава…”

Іду зеленою межею
Кругом хвилюються жита,
І в’ється щастя над душею –
І на плечі нема хреста…

Прокинувсь в морі раювання
І все збагнув – і похолов…
Іду дорогою вигнання,
І по сліду моєму – кров.

Автор: Олександр Олесь; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Мати

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Ой не хоче заспівати мені вода,
Як співала ніжно мати молода.
І нема мені у тузі ні на мить
На чиї коліна голову схилить.
Сміх нічий вже не розтопить в серці сніг,
Так, як мами теплий голос завжди міг.
Хоч би зайдою чи гостем побувать,
Де веселка вміла очі цілувать…
Так далеко рідна пісня, ті літа,
Що ні хмарка, ні орел не доліта.

Автор: Степан Алич; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Мати

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Як ти часто зайнятий лиш собою –
Своїми радощами, своєю любов’ю!
А десь поруч по хаті та ходить мати,
Ладна тебе й диханням зігрівати.

Глянеш нишком – і душу тобі обпалить
Її тиха, натомлена сивина.
То – невдачі твої, і злети, й провали…
Ти молись їй: не вічна ж вона.

Автор: Володимир Мирний; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Хай щастить у Вашій хаті, мамо…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Хай щастить у Вашій хаті, мамо,
всім, хто переступіть Ваш поріг:
добрим людям, і птахам так само,
і котові, що в теплі приліг;
хай щастить кожненькій деревині,
що до хати віти притуля,
хай щастить малесенькій травині
й вітерцю, що приліта здаля.
Ви завжди за всіх були дбайливі –
Бо така ж та доля у вдови.
Бо ж як будуть всі навкруг щасливі,
то щасливі будете і Ви.

Автор: Анатолій Таран; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Мамо моя рідна і єдина…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Мамо моя рідна і єдина,
Ластівко добра і теплоти,
Я для тебе був і є дитина,
І для мене найдорожча ти.

Доки в грудях буде серце битись,
Втратити тебе я так боюсь.
Я на тебе хочу надивитись,
За здоров’я Богу помолюсь.

Скільки ти зазнала горя й муки
У своєму нелегкім житті!
Я цілую ці дбайливі руки,
Мозолисті, вмілі, золоті.

Приспів:
Хай поля-лани зерняться житом
І вруняться колосом без меж,
Скільки я на світі буду жити,
Ти в моєму серці не помреш!

Доки в грудях буде серце битись,
Втратити тебе я так боюсь.
Я на тебе хочу надивитись,
І чомусь ніяк не надивлюсь.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

З літер снується, в’яжеться слово…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

З літер снується, в’яжеться слово.
Ми зі сповитку його всотали:
Мамина пісня, мамина мова
В душу добірним зерням упали.

І проростає тугим колоссям:
Дужі, мужні, зміцнює крила
Мамина пісня, мамина мова –
Ніжна, співуча – довіку мила.

Часом насниться знову і знову
Миле дитинство – чиста криниця,
Мамина пісня, мамина мова –
Світлим промінням в серці іскриться.

Завжди пригадуєм ми колискову,
Що вечорами вона співала –
Мамина пісня, мамині мова
Трунком мелодій нас чарувала.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Клен затужив, вколисаний вітрами…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Клен затужив, вколисаний вітрами,
На вишнях лист від горя закипів.
Останнє літо відпливло для мами,
Останній день для мами відгорів.

І ось… нема… Погасла, наче зірка,
Зів’яла, мов стебельце лободи.
І грядка в бур’янах без неї згіркла,
І смак природний втратили плоди.

І якось враз все смутком налилося,
І в щемоні будинок занімів.
Лиш чути тужний стогін стоголосий,
Та скорбний плач розгублених синів.

В тяжкі роки вона дітей ростила,
В полоні горя, голоду, нужди,
Недосипала, поралась-трудилась –
І ось… Пішла, навічно, назавжди…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’яті матері

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Задивилась мати в далеч синю,
Біля обрію туман розтав.
Жевріє надія стріти сина,
Та дорога за селом пуста.

Відцвітає груша серед двору,
Спориші, мов килим – хто б стоптав?
Що з тобою, сину? Може, хворий?
Все хіба розкажеш у листах…

Заросла стежина в край дитинства –
Стежка та, що бігав босоніж…
Отчий дім тобі чому чужим став?
Що за справи дому важливіш?

Та згадай – стара сумує хата,
Зажуривсь поламаний поріг,
І ніхто не вміє так чекати,
І ніхто не вміє так прощати,
Як прощають рідні матері…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Летять думки…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Летять думки
На мамине подвір’я,
Минуле знову
В пам’яті сплива.
А з неба сипле й сипле
Біле пір’я –
Вже зовсім біла
В мами голова.
Вишневий сад
Справля своє весілля,
Такий химерний
Снігопаду танок…
А з неба чисте-чисте
Срібло сіє
На скроні мамі,
Пада і не тане.
У мене день,
А в мами надвечір’я,
Стомились геть прудкі її літа…
Летить сніжок,
Мов голубине пір’я,
Наш тихий двір
Поволі заміта.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Моїй матері

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Виглядай мене, мамо, із далеких доріг.
Знай, що пізно чи рано я вернусь на поріг.
Обійму міцно-міцно горем згорблений стан,
Задивлюсь в твої очі, розцілую вуста.
Жаль, що зцілить не зможу
Ран глибоких душі.
Про одне тебе прошу – ти себе бережи.
Виглядай мене, мамо, болем серце не край.
Я на крилах нестимусь у наш сонячний рай.
Через хащі і морок, перешкоди й біду –
Все здолаю, все зможу, а до тебе прийду.
Чебрецеве повітря, споришеві стежки,
Я до вас першим вітром прилечу навпрошки.
Чую пісню дитинства з дорогого села,
Звідкіля мене доля у світи повела.
В снах вже маряться квіти у дворі під вікном,
Добротою повиті й материнським теплом.
Оживе біла хата, скресне піснею гай,
Тільки б ти не хворіла… Вже лечу – зустрічай.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua