Після довгих мандрів по землі
Я на Батьківщину повертаю.
Бачу рідну хату вдалині
Й тихо собі серцем промовляю.
Приспів:
Здрастуй, рідна мамо, здрастуй, рідний тато,
Знов я разом з вами, знов у рідній хаті.
Хато моя, хато, рідна, не багата,
Тепла хата мами, хата мого тата.
І куди б життя не завело,
І де б не жив, а з думки не спадає
З дитинства миле мамине село
І хата батька, рідная, святая.
Приспів:
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Усе життя моє, весь час,
З хвилини на хвилину
Я розмірковую про те,
Як повернуть людину до людини.
Як повернуть до матері дитя,
Як матір повернуть дитині.
Як так зробить, щоби життя
Було у радість, а не в гніт людині.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Свята моя ненько, я вдячний Тобі,
Що в хаті тепленько і сіль є, і хліб,
За те, що ще можу свій хрест я нести,
О Матінко Божа, спаси і прости.
Твори, Богородице, рідному сину
Молитву за нас і за всю Україну,
Молитву нехитру, святу і просту,
Неси її, Сину Іісусу Христу.
Помилуй нас Боже, гріхи нам прости,
І дай нам ще сили в гріхах не зрости.
Свята наша Ненько, ми вдячні Тобі,
Що діток своїх Ти борониш в біді.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Така роса,
Така роса прозора…
Стрічаю сонце
В полі за селом,
Де квіти польові,
Неначе зорі,
Торкає вітер
Лагідним крилом.
Аж ось, проміння
Розпростерло руки
І спрагло п’є,
Спиває всю росу.
І враз, стріпнувшись,
Подались на луки,
А я додому
Сонечко несу.
А ще в село
Несу пучок волошок.
Ці квіти ніжні
Синьо-голубі –
Тобі, моя єдина
І хороша,
Найкраща в світі,
Матінко, тобі.
30.04.1988
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Під вікнами вже квіти не цвітуть,
Пуста оселя болем серце крає,
А був же час, жила колись отут –
Не віриться, що мами вже немає.
Над покуттю годинник занімів,
А шибкою не дощ – сльоза стікає
За всім, що зберегти я не зумів.
Не віриться, що мами вже немає.
Щоб не робив, її вже не верну,
Оселі ж не дозволю я віджити:
Під вікнами не місце полину,
Тут душу будуть радувати квіти.
Прости мені, життя, мою вину,
А я собі ніколи не прощаю
Того, що вчасно в дім не повернувсь.
Не віриться, що мами вже немає.
20.01.1988
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Знову кличе стежечка знайома –
Найдорожча із усіх доріг,
І веде у селище Коломак,
В рідний дім, на батьківський поріг.
Прутиком петляє понад яром,
Стелиться пунктиром лісосмуг.
Кваплюся додому – незабаром,
Незабаром маму обійму.
А вона, старесенька, на ганку
Пильно задивилася на шлях.
Виглядає сина спозаранку
З вірою-надією в очах.
…Захитався раптом під ногами
Милий серцю з пелюшок поріг.
Стан старенький я підтримав мамин,
Тільки сльози стримати не зміг.
12.12.1987
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua