Яка чудова після літнього дощу
Омита, і оновлена природа.
Старанно лижуть зарості хвощу
І ллють на ноги росні води.
А ти бредеш квітучими лугами,
Ромашки цвіт зриваєш мимохідь,
І відчуваєш босими ногами
Тепло землі, і як вона бринить.
Тремтять на травах чисті роси,
Краплинка кожна діамантом мерехтить,
Димляться ароматами покоси,
Яка чудова й неповторна мить.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Осінь – де ти тепле літо,
Осінь – де ти зелен ліс?
Осінь – все дощем омито,
Осінь – мокре все від сліз.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.
Сумно – холодно і сиро,
Пусто стало на полях,
Небо покривалом сірим
Опустилось низько і чіпляє дах.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Пришла весна. Как сладостно
Глядеть на божий свет!
И птички все как радостно
Поют весне привет!
Тогда цветут огромные
Леса, сады кругом;
Тогда луга зеленые
Пестреются ковром.
Тогда в полях становится
Роскошней, веселей,
И всяк тогда готовится
Пахать среди полей.
Тогда и розы скромные
Красуются в кустах,
И бабочки проворные
Порхают на цветах.
И воздух благотворнее,
И день тогда светлей,
Дышать тогда свободнее
И мыслить веселей!
1845
Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Холодная осень настала –
И ветер бушует в лесах,
И зелень с деревьев опала,
И грустно в обширных полях.
Прекрасные розы завяли, –
Красавицы славных садов,-
И птички уж петь перестали,
Бояся холодных ветров.
Луга не пестреют цветами,
Хоть плещет холодный ручей;
Не ходит пастух со стадами,
С подругой-свирелью своей.
Все птицы, наш край оставляя,
За море пускаются вдаль.
И, криком поля оглашая,
Наводят на душу печаль.
1845
Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Буяють цвітом край дороги,
Рожево-жовтим, ніжно-голубим
Сором’язливі діви-недотроги
Й чарують всіх цвітінням неземним.
Ні, не кричать, не лізуть у букети,
В садках не приживаються ніяк:
Вони ростуть і квітнуть серед степу
І шлях мандруючим вказують як маяк.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
На лугах, де колишуться трави,
Цілий день метушня і забави.
Все під сонцем радіє і грає,
Про кохання всяк пісню співає.
Про кохання до сонця, до літа,
Про кохання, що серцем зігріте,
Про кохання до трав, до землі,
Посилаю всім пісні свої.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Схиляється літо на осінь,
Цвіте різнобарвна жоржина.
Духмяне повітря покосів,
Плодами частує ожина.
Ще високо сонце й спекотно,
Ще ливні і грози бушують,
І ластівки ще безтурботно
У синьому небі вирують.
Та котиться літо до Спасу,
У яблук боки червоніють,
Скрізь мова про кількість запасу,
Що скоро озимину сіять.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Після щирого теплого літа,
Раптом холодом осінь лякає.
Дує вітром колючим сердито,
Жовте листя в обличчя кидає.
Та не надовго холод і вітер,
Перша осінь швиденько минає,
Ще нас радують кольором квіти,
З неба сонечко ще припікає.
Ліс вкривається осені цвітом,
Павутиння в повітрі літає:
Це прийшло до нас “Бабине літо”,
І останнім теплом зігріває.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Похолодало, білі роси
Упали густо на покоси.
Туман холодний лиже руки,
В осіннім лісі дятел стука:
Тук-тук, тук-тук, тук-тук лунає –
Про що той стук, ніхто не знає.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Я люблю на яблука дивитись,
Як на дереві вони висять:
Розові, у смужку, золотисті…
Ароматом спілості п’янять.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua