Вірші про природу

Пожовклим листям грає прохолода…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Пожовклим листям грає прохолода,
В рожевім зблиску вечір в ніч пірна,
По пояс очерет забрів в болото,
Німіє все й до ранку не зрина.

Туман повільно луки застеляє
Та сріблом віддзеркалює ріка,
Де з краю в край легенька хвиля грає
При місяці, мов риб’яча луска.

Я п’ю красу, затамувавши подих,
Милуюся, схвильований до сліз.
В душі моїй струмує тихий подив
Перед красою рідної землі.

Та біль у серці, наче після драми,
Так шпигоне, що видавить сльозу,
Мастилом, хімікатом, бур’янами
Ми знищуєм святу оцю красу.

Чи ж сгине все: дерева, ріки, пляжі,
Невже природу не врятуєм ми?
І що про нас тоді онуки скажуть,
І хто нас називатиме людьми?!

2.12.1989

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Загубилось в долині село

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Загубилось в долині село,
Закрохмалене в бархатний іній.
По шибки у сніги забрело
І туманіє в млі надвечірній.

Над покрівлями стелиться дим,
Сіре небо насупило брови.
На відлигу це все – так і жди,
Починають темніти діброви.

Мов орган, тепловозний гудок
Десь далеко за лісом, за ставом
Проспівав якусь мить і замовк –
А луна все не тане й не тане.

Галасує довкіл вороння,
Будить гамором лапи заснулі.
Закрохмалений бархат злиняв –
На весну, на весну повернуло.

1.04.1989

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Україно моя…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Рідна ненько в селянській оселі,

На землі своїй діти твої, а чомусь невеселі.

Піднімись, розпрямись. Посміхнись їм ласкаво,

Піддержи на ногах своїх діток малих.

Дай зрости і окріпнуть державі,

Відроди в своїх дітях і радість, і сміх.

Відроди в них і гордість, і силу,

Відчуття пасинкове зніми,

Щоб минуле народ не гнітило,

Більше літа щоб, а не зими.

Щоб ніяка вражина не сміла,

Ні народ, ані землю топтать.

Розпрями ж ти орлинії крила

І навчи своїх діток літать.

Батьківщино кохана, єдина,

Краще в світі країни нема.

Процвітай, молодій, Україно,

Пам’ятай, наша мати, що ти не сама.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Кричать під лісом журавлі…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Кричать під лісом журавлі,

В імлі ранково-сірій.

У них вже підросли малі

Й готуються у вирій.

Пройде зими яскрава мить,

Засне холодна завірюха,

І знову зграя прилетить –

Вона вже в небі, слухай.

Курли… курли…, кружляє клин

У небі весняному.

І вже не батько бач, а син,

Привів братів додому.

І все як завжди: часу плин,

Роки, віки спливають,

Ослабнув батько, виріс син,

І журавлі щороку повертають.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Лунає пісня над рікою…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Лунає пісня над рікою

І вторять пісні комиші.

Нічне багаття на просторі

Теплом торкається душі.

А небо темне і глибоке –

Яка чудова, дивна мить,

І в небі місяць, ” Боже око”

Зійшов, щоб землю сторожить.

Відпочивають люди й села,

Міста великі і малі.

І лине пісня невесела

Про біль і радість на землі.

Густий туман на ліс лягає,

На грішну землю, і в ночі,

Лише кохання сну не знає,

Та у гаю старі сичі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Висить над лісом сонце вересневе…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Висить над лісом сонце вересневе,

Палає листя світом неземним.

Рожево-жовтим кольором, вишневим,

Палахкотить під небом голубим.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Скупе тепло у ” Бабиного літа”…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Скупе тепло у ” Бабиного літа”.

Воно приходить на коротку мить

Щоб дати доцвісти осіннім квітам,

Та листя на деревах запалить.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пройшло гаряче літо…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Пройшло гаряче літо

У вирії птахи,

Цвітуть останні квіти

На радість, без пихи.

Лиш айстри кольорові

На клумбах мерехтять,

Як зірочки чудові

В букетах ще горять.

Закінчились гостини

У літа на лугах,

І тиха осінь лине

На золотих крилах.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ще на нас зима…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Ще на нас зима

Ночами свариться,

Та мороз вже плаче від журби,

Що в моїй кімнаті

Соком наливається

Гілочка

Розквітлої верби.

Вистрілила брунька

Котиком пуховим,

Пташкою стріпнулася душа.

Оживає, дихає

Гілочка вербова –

Це весна до мене

Поспіша.

Знову скресла крига,

Знов струмки

Співають.

Я у тебе, весно,

Віру не згубив.

Полум’ям надії

Душу зігріває

Гілочка

Розквітлої верби.

20.02.1988

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua