Рідна ненько в селянській оселі,
На землі своїй діти твої, а чомусь невеселі.
Піднімись, розпрямись. Посміхнись їм ласкаво,
Піддержи на ногах своїх діток малих.
Дай зрости і окріпнуть державі,
Відроди в своїх дітях і радість, і сміх.
Відроди в них і гордість, і силу,
Відчуття пасинкове зніми,
Щоб минуле народ не гнітило,
Більше літа щоб, а не зими.
Щоб ніяка вражина не сміла,
Ні народ, ані землю топтать.
Розпрями ж ти орлинії крила
І навчи своїх діток літать.
Батьківщино кохана, єдина,
Краще в світі країни нема.
Процвітай, молодій, Україно,
Пам’ятай, наша мати, що ти не сама.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua