Если б боги в небе были…

Если б боги в небе были,
Если б, да кабы,
То не ту страну назвали
Гондурасом бы.

То в Европу смотрим косо,
То в Россию зрим,
Как же видно нам не просто
Быть собой самим.

Скоро пани и панове
Мы забудем все:
Будем геры мы и фрау,
Может быть, мусье.

А элита наша хочет
Зваться пэрами,
Но пока, друзья, не вышли
Вы манерами.

Вон посол из США приехал –
В НАТО сватает,
Да он просто нас, как девку,
Грубо лапает.

Ну зачем себя мы вяжем
С теми штатами,
То ли стали мы с Мазепы
Все кастратами.

Мы совсем не держим стержень –
С крайней хаты мы,
Нас в политике прозвали
Геростратами.

За собой мосты сжигаем,
Нет мол, прошлого,
А ведь было там немало
И хорошего.

Кто представит мир больницей,
Нас в ней – суднами,
Кто считается с такими,
Как мы, блудными?

Брата старшего боялся,
Когда стал курить,
Вот терпеть не мог он вони,
Мог бы и побить.

Ну а вы, забыв о старших,
Начали блудить,
А ведь это мерзко, страшно,
Руки б вам отбить.

Если блудите руками,
Да и только вы,
Но похоже блуд проник
И ваши головы.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Война идёт среди имущих…

Война идет среди имущих
И бьёт урода в ней урод,
Ногтями рук тех загребущих,
Является для них народ.

А мы того не понимая,
Идём за них голосовать,
За гривны честь свою сдавая, –
Под них ложимся на кровать.

Скажите, разница какая,
Тот победит или другой,
Народным мольбам не внимая,
За горло держат нас рукой.

Вот если б руки им отбить,
Так а с ногтями как же быть?

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

В мире нет земли благодатнее…

В мире нет земли благодатнее,
Почему живём всех отвратнее?
Почему у них Волга-Матушка?
А наш Днепр седой, нам не Батюшка?

Всё разрушено, всё развалено,
Ох, дождётесь вы дядьку «Сталина».
Словно хан Батый по стране прошёл,
Он виновного б, в один миг нашёл.

И не места иметь вам доходные,
А каналы рыть судоходные.
Не срамить кресты вам нательные,
А статьи носить, да расстрельные

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Над світом мир…

Над світом мир, як арка золота,
З кінця в кінець поблискує дугою!
Розправившися з силою лихою,
Співай пісні, веселі сій жита!

На цілий світ народнії уста
Промовили: кінець тяжкому бою!
І ми йдемо зеленою тропою
Туди, де сяє всіх віків мета.

О, праці й поту ми не боїмося!
Хай час і труд побілять нам волосся,
Ми юності нікому не здамо!

Над світом мир – і наша Україна,
В сім’ї орлиній молодість орлина,
На Дніпробуд поставила кермо.

Автор: Максим Рильский; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Де зараз ви, кати мого народу…

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Автор: Василь Симоненко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ні, не вмерла Україна!

Я зустрічався з вами в дні сурові,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали “Хайль!” охриплими басами
І “Ще не вмерла…” голосно ревли.
Де ви ішли – там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям –
Плювала кров’ю “ненька Україна”
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі Сходу не вернулись “москалі”.
Тепер ви знов, позв’язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів запрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько вас не забере,
Бо знайте: ще не вмерла Україна,
І не умре!

Автор: Василь Симоненко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Може, мої вірші про Вкраїну…

Може, мої вірші про Вкраїну
В пісню колись виллються єдину,
В пісню сліз, і горя, і добра?
Як зі сходу рушили додому,
Як долали злигодні і втому,
Ідучи до сивого Дніпра.

1943
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Коли погляну я навколо…

Коли погляну я навколо,
Я бачу села, бачу поле,
Вітчизну бачу я свою.
Чи то садок, чи тополина –
Усе це рідна Україна,
Яку я з горем впізнаю.
І, може б, не впізнав, та люди,
Які збігались звідусюди,
Повідали її ім’я.
І чорний люд, і ця руїна…
Невже це ти, моя Вкраїно,
Мій біль і радосте моя?

1943
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

…Тільки б вирватись зміг із словес-бур’янів…

…Тільки б вирватись зміг
Із словес-бур’янів,
На добро
Обернути події,
Щир відчути
Людської душі і ланів
Не на шпальтах газет,
А на ділі.
Бути сином землі
У краю, де родивсь,
Де оспівана кожна билина,
Аби день мій з дороги
Ніколи не збивсь,
Не гірчив мені спогад полинно.
В пориваннях моїх до ясної мети
Не зреклася щоб блудного сина
Й не зазнала ні сліз,
Ні образ, ні біди
Незалежна моя Україна!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

До рідного слова торкаюсь душею…

До рідного слова торкаюсь душею,
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось нею –
Це музика й пісня народу мого.

Без неї не зміг би на світі прожити,
Не зміг би помітить земної краси,
Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,
З якого стікають краплинки роси.

Вона – джерело й найчистіша криниця,
З якої черпаю натхнення й снагу.
Вона кришталево дзвенить і іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.

У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, – це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua