Дощу дай, Боже, тепла дай, Боже…

Дощу дай, Боже, тепла дай, Боже!
Плодися, земле, – Христос поможе.
Та не дай, Боже, гроз, ураганів,
Засух, розрухи, війни, вулканів.
Зерно посіяв – роди, пшениця,
Ячмінь і жито – всяка пашниця.
Доглянь уважно – пожертвуй снами –
Не заростають хай бур’янами.
Зерно дозріло – треба косити:
Будем багаті, будемо ситі!
Хліб уродило, цілюще зілля –
Будем з піснями, будуть весілля.
Будуть весілля – з’являться діти.
Як не пишатись, як не радіти.
Діти – основа міцності, слави.
А будуть діти – буде й держава.
Щоби розквітла, як цвіт калини,
В дружбі, в злагоді вся Україна!
У дружбі жити усім народам,
Хай буде воля, мир і свобода!
Щоби планета не знала крові,
Будьте щасливі, будьте здорові!
Пошли нам, Боже, щоб все збулося,
В неволі жити не довелося!
Амінь.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Вицвіла, злиняла осока…

Вицвіла, злиняла осока,
Очеретом заросло болото,
Потемніло дзеркало ставка,
А яке довкілля скрізь було тут!

Там верба, красуня на весь гай
У ставкові полоскала віти,
Тут дзвенів джерельця водограй
І купались, бавилися діти.

А тепер лиш туга на душі,
І вразлива згадка за минулим.
Не передаси цього в вірші –
Все у чорній прірві потонуло.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я крихітка хліба…

Я крихітка хліба,
Я крапелька моря,
В колоссі
Мале я зерня.
Прапрадідів земле,
У скруті і горі
Ніколи тебе
Не зміняв.
Штиками прошита,
Заюшена кров’ю,
Обпалена шквалом вогню –
Уклін тобі, земле,
З палкою любов’ю,
Ні в чому тебе
Не виню.
У горі і скруті
У світі єдину
Нікому тебе не віддам.
I горе, і радість,
Моя Україно,
Ділитимем все пополам.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Молитва за Україну

Прихилюсь до поля з золотим колоссям,
Прошепчу молитву, знану з давнини:
Від стихій помилуй, – тебе люди просять,
Від кривавих боєнь, Боже, борони!

Дай здоров’я й силу, і достаток в хаті,
Щоб була щаслива рідна сторона,
Щоб канули чвари, а в руках дзвеніли
Кришталевим дзвоном келихи вина!

Щоб хилилась долу гронами калина,
Щоб завжди буяла чарівна краса,
Щоб лилася рідна мова України
Джерелом потужним, чистим, як сльоза!

Чим нас подивує це тисячоліття?!
Відведи стихії, нас не накажи.
Хай забудуть люди жахи-лихоліття –
Просимо уклінно, Боже, поможи!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Поэзия

Проснется ль день над пламенным востоком
И землю оживит живительным лучом,
Погаснет ли заря на западе далеком, –
Всегда мы с ней, всегда вдвоем.
Мы любим с нею плеск волны сребристой,
Мерцанье звезд в лазурной высоте,
Ночную тишь среди степи душистой
И песни соловья в прохладной темноте.
Сошлися мы в полях родной Украйны
И в жизни все мы делим пополам…
О, наш союз исполнен чудной тайны,
Неведомой другим, понятной только нам.
В минуты светлые мы жизнь благословляем,
В часы тяжелые мы делимся тоской,
И никогда друг друга мы не покидаем –
Всегда вдвоем, рука с рукой.
Друг друга любим мы так свято, так глубоко,
И чувств не тратим мы в пустых речах.
Она – мой светлый друг и близко, и далеко,
И на земле, и в небесах!

1861

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я в шістдесят почав лиш розуміти…

Я в шістдесят почав лиш розуміти,
Що так люблю Україну мою,
Люблю її, як матір люблять діти,
І їй себе з любов’ю віддаю.
Будь на чужині, у далині від дому,
Присвячую, Україно, тобі
Своє життя і сенс буття в цілому.
Одна у мене в серці ти єдина,
Навіки матінко моя, я твій.
Якщо ж в борні жорстокій я загину,
То присвячу тобі останній подих свій.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Перейду я бродом…

Перейду я бродом
Річку на світанку,
Там, де сплять городи
Тихим літнім ранком.
Там, де роси білі
Полягли на трави,
Там, де зеленіє
Молодість отави.
Де прощебетали
Ластівки дитинства,
Там, де познавали
Ніжність материнську,
Там, де юність стала
На окріплі ноги,
Відкіля послало
Нас життя в дорогу.
Це куди ми знову
Маєм повернути,
Щоби рідну мову
Зовсім не забути.
Дорогу абетку,
Мову солов’їну,
Мову наших предків,
Мову України.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Синє небо, жовте поле…

Синє небо, жовте поле,
Яблуневий сад крехтить,
Пада яблуко додолу,
На траві роса горить.
Спас прийшов на Україну
І у кожен дім ввійшов,
Свіже-спечену хлібину
На столі в усіх знайшов.
Пахне лугом, пахне медом,
Павутиння мерехтить,
Жовте поле, синє небо –
Сенс життя, кохання мить.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Україні

Я знаю, вранці зійде сонце,
Я впевнений,життя трива,
Загляне світло у моє віконце,
І що росте після дощу трава.

Я знаю що весняний вітер віє,
І наді мною небо голубе,
Я знаю – і тому не смію
Забуть і не любить тебе.

Земна весна, буяє черемшина,
Веселка радо сяє в небесах,
Калина, символ України,
Розквітне попід лісом і в садах.

Я так люблю весняну пору року,
Коли в гаях співають солов’ї,
Коли береза пригощає соком
І луг дарує пахощі свої.

Люблю тебе всім серцем і душею,
Бо ти єдина матінко моя,
Я з гордістю зову тебе своєю,
Люблю тебе, як матір немовля.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я вибираю Україну…

Я вибираю Україну,
Її майбутній світлий день.
Не папірець я в урну кинув,
А доленосний бюлетень.
Я вибираю Україну,
І в цей урочистий момент,
Нехай вона призначе сина,
Який назветься ПРЕЗИДЕНТ!

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua