Ти призначена Богом мені.
Через тебе душа завмирає.
Тільки ти називаєшся раєм
Тим, що є десь там, у вишині.
Я шукав тебе посеред гір,
Твої уста – троянди червоні.
Я – твій бранець в довічнім полоні
Долі-зрадниці наперекір.
На Купайла, умившись дощем,
Нащо вінець кидати на воду?
Як дання, пʼю предивную вроду.
По краплині. Й випрошую ще.
Ти призначена Богом мені.
Ми від заздрості небом укриті.
І не треба нічого на світі –
Цілувати ці очі сумні.