Ти не любив мене… – Тетяна Левицька

Усе почалося із осені,
вона тебе мені подарувала,
і забрала тебе в мене теж вона.
А все так добре починалось,
щасливий ти- щаслива я.

Кружляють листя в листопаді,
і сонечко сміється лише нам.
Ти погуляй зі мною іще трішки,
Цілу ніч, разом, просто так.
Але ти не послухався мене,
і сонечко що так світило ясно,
пропало, як і посмішка моя.
Ти не любив мене, я все придумала,
щоб собі самій і догодить.
Ти був зі мною лише з жалості,
а тепер у мене серце болить.
І враз все почало тонути під дощем,
бо ти пішов від мене, як те кляте сонце.
А я, я лиш тебе чекала
і так зосталася одна.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)