Легкий весінній вітерець,
Життя заснуло,
Окрім нас, лише творець.
Наше щастя вже минуло.
Ще одна клята хвилина
І промовлю я «Кінець».
В твоїх очах горить надія,
А у серці уже мрець.
Заюш, ти знаєш,
Що за мить я буду мрія,
Яка від тебе вже летить.
Я мовчу, дивлюсь на хлопця.
Не в силах руку відпустить.
Ти все ще мій,
Та чи на довго???
Я слабка мала дитина,
Та скоро усе стане на місця.
Пройде не одна холодна днина,
Як забуду я ім’я,
Мого найкращого дарунку,
Який навчив мене любити.
Такого ніжного стосунку
Не відчути, поки жити.
Мій хороший, мій найкращий,
Мій милий янгол почуттів,
З лиця твого могла я пити,
Та серце не знаходить слів,
Інакших від прощання.
О чорт, скажи хоч слово –
Я пробачу тобі все!
Прошу, одне твоє зітхання
І не прийде наш кінець.
Ти все мовчиш, такий холодний,
Мабуть, убитий мить тому.
Пройшла наша любовна вічність,
Мій коханий, ти один…
Милого руки ослабла міцність,
Його погляд не горить.
Тепер один у всьому світі,
Гірких печалей син.
Не мій уже найкращий янгол,
Не мій друг, не мій взірець,
Я любила тебе взимку,
Навесні ж прийшов Кінець.