Він не розумів… – Віта Регей

Він не розумів, чому, коли бачить цю жінку, по його дужому тілу пробігають сотні мурашок, серце починає битися все швидше і швидше, а клубок у горлі не дає сказати бодай слова.

Якийсь незрозумілий стан невагомості огортає й не відпускає хвилин зо п’ять.
Але чому?

Він не читав її віршів, не бажав доброго ранку і солодких снів.

Він не дарував їй улюблених хризантем та не пив з нею імбирного чаю.
не знав чим і де живе.

А-н-і-ч-о-г-і-с-і-н-ь-к-о.

Зовсім різні думки.

Зовсім різні шляхи.

Зовсім різні життя.

Начебто нічого не об’єднувало цих двох, але, водночас, тягнуло, як намагнічених.
він дивився у її карі очі, мов одержимий чи, може, зачарований.

Сама така, направду, глибока й хороша, а душевне суголосся — зі сфери неможливого.
він прийняв її, як єдиноможливий, божественний Дар.

Це була б хороша історія, та не мала ані початку, ані кінця.

Лише погляд — точка неповернення.

Знаєш чому?

Він не розумів її, а тільки любив.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)