Вірші від Біла Лата

Сон

Ящо мене спитають: що,
кохаю я найбільше в світі…
розправлю груди й твердо
скажу — сон. та його теплі сіті.

Моя кохана — ліжко м’яке,
а мій коханий — сон.
А я — те сонце білооке,
що визирнуло з-під вікон.

Я просинаюсь зі сльозами,
тому що кожен день — “сурок”.
А засинаю із лозами,
що тягнуть мене в свій морок.

У твому серці є маленька згадка…

У твому серці є маленька згадка:
про нашу з тобою любов,
про мене, кофе та твого тата,
про складність англійських вимов;

Про зорі, що дратують так сильно.
Огидно все! не можу дихати вільно.
Легені вбирають повільно повітря,
І тихо тебе ненавиджу я.

Мої подарунки: шарфик та гроші,
зараз напевно десь в смітнику.
Боляче дуже, зрозумій, благаю!
пролий сльози за мене, сонечку…

Кицю, повір, я тебе не боюся…
просто не можу бачити вже.
Та як там не можу… я не хочу.
ти плачеш? о боже, невже!

Почати спочатку

Ах, якби можна було…
все між нами почати спочатку,
я вибрала б інший шлях.
І побажала закінчити цю сварку.

Ти – жах, ти – страх, ти – тлін.
У житті твоєму я була сонцем.
Цигарки, робота мрії – бармен,
і найулюбленіший день – субота.

Ах, ось би погуляти біля моря,
я – повний цирк, наче знаходжусь в циклі.
Любов моя, ти гора горя!
Тобі так добре знаходитись в пеклі!

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)