Вірші від Ruslan Barkalov

Вона була помилкою

Вона була помилкою
Моїм коханням,сенсом, долею
Наче для Паганіні скрипкою
Була для мене цілою вселеною

Вона була моїм коханням
Така одна тільки моя
Була моїми і силою і біллю
Гірким душевним каяттям

Вона була просто ілюзією
Для мене й грішною й святою
Моєю внутрішньою силою
Моєю помилкою й долею

Вона була моїм талантом
Моїм продовженням і вірою
Моїм і критиком і другом
І так солодкою неволею

Пластилінова дівчина

Ти не справжня.. ти холодна….
Без серця у середині і почуттів
Ти зліплена, матеріальна
Ідеально така якої завжди хотів

Тільки поверхня, без подиху,
Без руху, німа, безсловесна
Сліпа, така як по телевізору
Без комплексна і без грішна

Пластилінова дівчина…
Не справжня, холодна, чиста
І не свята і не грішна
Така мовчазна, така незвична

Пластилінова дівчина
Без серця, у спокої
Без ідей і мети вищої
Одним порухом знищена

Пластилінова дівчина
Безтурботна, бажана
Її тіло розтопили промені
І врода на віки розтанула

Ти спиш

Ти спиш… а я там в якомусь
Холодному, темному, брудному вагоні
Минаючи чужі міста
І байдуже світло нічних ліхтарів по дорозі
Що освітлює шлях у ранковій, туманній млі
Твій сон береже мій ангел – хранитель
І він шепоче за мене тобі «люблю»
Десь там, за межею контактів…

Ти спиш… і сниться тобі наше
Так тепле, прекрасне, вічне літо
У між галактичному
Такому ж холодному, байдужому
Й темному вічному космосі,
Що мов чорна діра поглинає усе
Там, високо на небесному
Небосхилі, де починається день…

Ти спиш… а я думками до тебе
Знов лину… ти спиш…
Я будити тебе не буду
І тільки з вітром шептатиму
Твоє ім’я у цьому, темному
Брудному, байдужому світі – вагоні
Ти спиш…

Ти

Ти смерч,
Ти лавина, безодня
Ти ангел, ти демон, ти звір
Ти біль,
Ти далеч бездонна
Ти бурхливий потік вод із гір
Ти війна,
Ти шалена, підступна
Ти нестримна, ти нічний буревій
Ти одна
Так потрібна і неприступна
Ти любов, що живе на кінчику вій

Випадкова зустріч

Випадкова зустріч нас тоді звела
Ти була так чиста, ніжна і свята
Я кохав і вірив у всі твої слова
Ти була для мене вічність ціла

Ти втікала й з нову вертала назад
Я ж чекав і вірив що для тебе друг
І ночами марив і хворів, любив
Ти не розуміла а я промовчав

Шляхи розійшлися, доля розвела
Та для мене рідна ти завжди була
Час стікає стрімко, в нас його нема
Та в житті моєму ти була одна

Я ночами марив, вірив в чудеса
Та ти не вернулась, ти просто пішла
Таємницю серця не збагнути нам
А час залишає дію лиш словам

Так минають роки, час пливе до дна
Та пам’ять про тебе досі ще жива

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)