Вірші – Яна Пашалик

Досить

Досить, досить!
Вбивати за гроші та владу
За крісло короля не вбивають,
За нього серця людські покоряють
Щастя та радість приносять,
А не горе приносять.

Досить, досить!
Вбивати братів,
Що колись за вас мечами боролись.
Досить ганьбитись
Та вмивати неньку Україну
Сльозами матерів вбитих синів…

Досить, досить!
Вгамуйтесь люди!
Вчора у дитини були і мати і батько
Сьогодні батька не стало,
А слідом мати пішла
Чуєте крики дітей та дорослих!
Досить стільки страждань та смертей.

Батьківщина

Несла мене земля повсюди
Та ніде так добре не було,
Як в Україні,
На рідній землі, Батьківщині.
Де чисте небо,
Жито високо росте,
Річки, чисті води.
А зараз, що зараз!
Глянеш на небо
Там вже гради летять,
Там де жито росло,
Солдати лежать,
Кровотеча, де чиста вода
Все стало інакше
Але ми непереможні.

Патріоти

Я любила жити… жити,
Де мирне небо!
Жито коло хати мати,
Де радість у дім приносять діти,
Коли батько – був біля хати…
І коли ніхто не чекав,
Підступно на нашу землю напав
Ворог, що другом себе називав.
Настали жахливі часи,
Де наші поля не житом,
А градами сіють,
З горя людського сміються.
Але ми не здалися
Постали наші патріоти:
Кіборги, айдари, і всі укропи.
Не дозволяють розлучити родину
Та захистять неньку – Україну.

Сон

Вперше за довгий час
Я закохалась.
Не знаю, можливо це сон,
Але якщо це сон,
Дозвольте я не буду прокидатися?
У цьому сні мене теж люблять,
Якщо вірити на слово.
Іноді здається, що це брехня,
Хіба може хтось полюбити мене,
Ту, яка завжди влізе в неприємності.
Але я дивлюся на нього і розумію
Я його кохаю.
Але за що і чому?
Може це прив’язаність ?
А ви б не прив’язалися до людини,
Яка щоранку говорить:
Доброго ранку сонечко,
А ввечері бажає солодких снів?
Який завжди переживає
Чи все у вас добре та як у вас справи,
Починає лаятися, якщо ви захворіли.
Ні, не те щоб кричати,
Просто, він не хоче щоб вам було погано,
А коли заради вас він тікає з роботи,
Тільки заради того,
Щоб зустрітися з вами.
Відноситься до вас як до дитини
І завжди в усьому допоможе.
До такого звикнути не складно,
Особливо коли він терпить всі жіночі примхи.
А ми жінки завжди чимось не задоволені,
Все повинно бути по-нашому
Інакше ніяк.
А коли я його ревную,
Він мило заспокоює і каже:
“Я свій вибір зробив і міняти не збираюся”
Так, він теж може бути ревнивий,
Але це іноді так приємно.
З ним нудно не буде,
Він завжди змусить посміхнутися.
Хіба це не чоловік мрії?
Може я відкопала золото?
Ну, а якщо це все таки брехня …
Ні, дурниці, навіть не хочу думати про таке!
Хіба можуть люди грати почуттями?
Міцно обнявши і ніжно цілуючи губи
Прошепотіти, що любить мене
І більше не хоче відпускати.
Чи може бути це брехнею?
Шкода, що люди такі брехливі
Не знаєш тепер,
Кому вірити, кому ні.
Що мені робити?
Я його люблю,
Заради нього я готова на все піти.
Може в кінці і буде боляче
І серце буде кров’ю обливатися
Але зараз я буду вірити в диво,
Як маленька дитина вірить в діда Мороза.
А в кінці …

Народження

Народилась країна
Вільна та вродлива
Все у ней рідне:
І лани і сади,
Озера і річки.
Молода та сильна
І горе бачила,
І перемогу принесла.
Цвітуча та співуча
Радість всім несе
Та від ворогів убереже.
В ній моя родина
Вона у мене єдина
Україна моя – красива та незалежна.

Незалежність

Тобі вже тридцять років
Кольори твої жовто-сині,
Силу приносить
Тризуб твій,
Наснаги дає.
Ти чудова та молода
І все твоє: гори та долини,
Ліси і сади,
Річки і моря,
Радість приносять мені.
Ти сильна та вільна
За твоєю спиною
Ціла історія,
Стільки горя пережила,
Війну та голод перенесла
Та перемоги принесла.
До кінця будем боротися
За незалежність твою.
Як зіницю ока будем берегти,
Щоб на коліна перед ворогами
Не ставати,
Щоб на колінах перед нами ставали,
Щоб знали що ти нездолана.
Ти наша гордість
Ти у нас єдина
Наша Батьківщина-
Ненька Україна

Мамі

Дякую, що подарувала мені життя,
Дякую за терпіння, за турботу
І за строгість дякую,
А через сварку пробач,
Пробач,що через мене
Сльози на очах.
За те що голос підвищувала
І за проблеми пробач.
Ще багато раз дякую
І ще більше пробач.
Проблеми від мене не зникнуть,
Але зараз пишайся мною,
А сльози витри,я вже виросла,
Хоча для тебе залишилася такою ж маленькою
Мама, сльози геть – посмішкою сіяй,
Любові більше ніж до тебе не має.

Моя мрія

Не дивлячись на те, що ти вже мій
Я продовжую мріяти про тебе.
Кожна миті проведене з тобою,
Це вічність щасливих моментів.
Ти прекрасний у всьому
І нехай трапиться все що завгодно
Ти вихід знайдеш.
Нехай кажуть, що ти не ідеал
Мені начхати, бо для мене
Ти краще ніж просто ідеал.
Можливо ти не підходиш за стандартами краси,
Але, очі твої добрі немов у янгола,
Посмішка твоя щира, як у дитини,
А руки сильні і ніжні одночасно
Твій голос заспокоїти зможе кожного
Ось вона мрія, мрія життя
Ти моя мрія,
Про тебе я мрію.

Буду повторяти

Вже багато часу пройшло,
Але почуття мої не загасили,
З кожним днем все сильніше
Я тебе люблю.
Ти сонце і радість моя,
За твоєю спиною, як за стіною.
Для тебе я буду ким захочеши,
Хочеш Музою, а хочеш підтримкою.
Ти моя упора і надія,
З тобою мені страху не бачити,
Ти поруч коли добре і погано.
Зробиш все, щоб на обличчі була посмішка
І всі мої примхи будеш терпіти,
Тільки б не бачив сліз на щоці.
Я знаю, я не стерпна дівчисько
Буваю істеричкою,
А можу бути дитиною .
Хочу багато уваги,
А можу годинами ігнорувати.
Так, ти теж можеш казати,
Що ти не мед,
Але запам’ятай раз і назавжди,
Скільки б мінусів
Ти мені не говорив про себе
Я полюбила тебе,
Чудово знаючи про них.
Я люблю тебе
І готова повторити ще раз,
Я люблю тебе.
Я готова повторити доти,
Поки я зможу це говорити.
Я люблю тебе,
Без зайвих слів,
Без зайвих причин,
Я люблю тебе…

За дверима

Вона зробить гарний макіяж,
Зробить укладку
І піде гуляти.
Буде всім красиво посміхатися,
Її чарівна посмішка,
Змусить розтопити серця.
Каже, що у неї все добре,
Намагатися всім допомогти
І навіть нічого не попросить навзаєм.
Вона буде гордо піднімати голову
І всі навколо будуть захоплюватися
“У неї все ідеально, все є,
Вона чудова”
Але ніхто не знає, що
Як тільки вона переступить поріг
І закриє двері –
Друзі кудись пропадають,
А замість посмішки – сльози.
Гіркі сльози болю і страждання,
Але ніхто про це не дізнається.
Вона нікому не скаже,
Що не дає їй заснути вночі.
Буде до останнього триматися,
Буде серце розриватися
Але буде мовчати, щоб ніхто не подумав,
Що вона слабка.
Щоб наступного разу,
Знову всім посміхалася
І всі нею захоплювалися ,
Немов вона Богиня …

Друзі

Пам’ятаєш, першу зустріч,
Ми сміялись,
Що ніколи разом не будем.
Ти мене не вразив,
Я тебе не звабила.
Спілкувалися, як друзі,
Довго та безперервно
Та якось перестали.
Чогось сумно стало,
Дні вже не такі веселі,
Бачились, але не вітались.
Руки якось опустились,
Та на серці холодно.
Що не так?
Не розумію я.
Але одного ранку, все помінялось,
Ти підійшов, обняв мене
Та ніжно прошепотів:
«Ти цінніше за друга »
Серце завмерло,
Нічого сказати не можу
«Хочу, щоб біля мене була тільки ти »
Чогось на щоках сльози,
Повірити не можу,
Невже я закохалась?
Я обняла тебе міцніше
Немов камінь з серце впав
Та промовила я
«Тебе мені не вистачало»…

Одна

Піднімуся вище хмар,
Коли поруч будеш ти.
Заб’юся в кут,
Коли ти будеш далеко.
Помру і я,
Коли тебе не стане.
Перестану вірити,
Коли підеш до іншої.
А знаєш, я залишуся собою,
Таких як ти багато,
А я одна…

Квиток

Я хочу тебе обійняти,
Побачити і поцілувати
Ти мене не любиш, ну і нехай…
Ти мій квиток,
У рай і пекло
Ти квітучий сад
В якому я не можу дихати
Я встіну б’юся
А ти її не забираєш
Я втомилася, прощавай

Мрійниця

Я мрійниця та романтик
Хочу те, хочу те
Хочу все
Гарних квітів,
Подарунків купа,
Щоб все було, як захочется.
Хочу, щоб вірші писали,
Щоб під вікном співали.
Щоб в кохання признавався,
Той до кого сердце лине,
Тріпіщить немов скажене.
За мене битися не треба,
Йому і так дістанусь я
Характер мій нестерпний,
Буде тяжко-важко,
Одним словом – я не мед.
Шкода лицаря мого,
Та кохати буду я безмежно,
Головне про квіти не забудь.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)