Не сумуй.
Не сумуй, все буде добре.
Не розлий вода нам долі,
Що стоять, як дві тополі
На однім життєвім полі.
Вір завжди, що біль минеться,
Із пітьми зійде світанок…
Я зустріну в тебе ранок.
Вдінеш на чоло серпанок.
До плеча щока торкнулась…
Вся в обіхмах…Теплий подих…
Ми пливем в життєвих водах
І зійшла з душі негода.
Чекай…
Чи зможеш ти чекати,
Коли вже пройшла весна?
І літа не забагато
Було, як була одна.
Захочеш ти чекати
В ту пору, як осінь життя
Заходить до двору і хати,
Нагадуючи про небуття.
А час проминає і осінь
Пролине…
Сивіє волосся вслід.
Довкола опале листя,
Але не зімкнувся лід.
Чи будеш ти чекати,
Як зморена, в теплий дім,
Зустрінеш з порогу святом
Мене, а я буду ВСІМ.
В чеканні життя проходить.
Весь час ми чогось всі ждем.
Я буду завжди приходить,
Лиш тільки чекай мене.
Лише одна.
Мені здається, вже нема нікого,
Хто дотиком легеньким, як у тебе,
По тілу проведе дорогу,
І хвилями знесе, немов до неба.
Мені здається, так ніхто не поцілує…
Подих, неначе теплий вітер віє…
Цілунок кожен буднем не змарнуєш!
Душу і тіло аж до серця зігрієш!
Мені вже не здається…Точно знаю!
Шукати іншу, чимсь схожу не треба!
Я не захочу, не засомніваюсь…
Ніхто не зможе стати Зіркою на небі!