Внутрішня дилема – Таня Полуфанова

Один про одного складаєм дифірамби,
А поза очі літри бруду ллємо,
Коли ж потрібно – одягаєм німби,
Та щиро усміхаємось своєму…

Один одному ставимо підніжки,
А грубіяну плюємо у кашу…
Не переймаючися цим ні трішки,
Все скаржимось на долю нашу.

Якби ж ми йшли, не підставляючи другого,
Допомагали б тому, хто упав
І крокували б разом нога в ногу
Наш світ би трішки іншим став…

Таку утопію фантазія несе,
Залишилося мало патріотів,
Що за свої ідеї йдуть на все,
А більшість з нас просто сидить в болоті.

Сидить, мовчить… Мовчання – злато.
В болоті ж краще, ніж вказати
Дорогу праведну усім.

Слова, слова і гра уяви,
А дії? Ні, немає їх.
Ми ніс в чужі всуваєм справи,
Та тільки не осудимо своїх.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)