Я з тих, хто сад садив, а не чекав плодів,
Лиш зачудованість в мені стояла тихо
Та світлий шум дерев манливо кликав
У висоту до сонця з сивих холодів.
І, відігрівшись, мов осінній цвіт
Всміхаюсь, вдячний світові за світ.
Автор: Степан Алич; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua