Заробив на квас

Високий осокір всихати починає.
Іван – сокиру в руки і рубає,
А думкою біжить в майбутній час:
«Садочком тішитиму душу,
Бо посаджу тут яблуню і грушу.
Ото чудовий в мене буде квас!»
Радіє чоловік і хекає з натуги.
Летять тріски, і ллється піт з чола.
Чорніють на сорочці мокрі смуги,
Граки базар звели на півсела.
Нарешті осокір почав хилитись набік
І впав… на хату, проломивши дах.
В Івана сльози на очах:
— От заробив на квас собі та бабі! –
Негаданий кінець у цім бою,
Бо коли знань і досвіду бракує,
Бажання голе справи не врятує
І пізно чухати потилицю свою.

Автор: Євген Васильченко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)