Далеко, у підхмарній вишині:
– Кру! Кру! – Луна журливим стоголоссям.
Це відлітають у вирій журавлі,
хоча давно глибока осінь.
Летять журавлики шукають теплих країв.
Чекають їх незвіданії далі.
Несуть з собою біль розлук, тривог, страждання, смутку та печалі.
– Курли! Курли! – Й на мить не замовка.
всім піднятим очам вони віщають:
– Із вирію вернусь, не забарюсь!
Бо рідну землю журавлі не забувають.