Золоті сльози – Надія Тарасюк

З давніх давен ходила балада,
Про дівчину з золотими сльозами.
Гуляла, співала, знайомство шукала..
Але не догадувалась, що її користали,
Зраджували, боляче робили,
Потім лиш сльози збирали, ломили…

Ось потім дівчина не довіряла.
Більше й сльози не пускала.
Зустріла юнака, гуляли, ходили..
Місяць як день пролітав, тут і одружитись зібрались,
Тільки не знала вона, про те, що він знає,
Про дівчину з золотими сльозами…
Пролетіли роки, тут один, завтра два
Посварились дівчина з юнаком,
Та розплакалась вона,
Плаче простими сльозами, і не розуміє сама.
Юнак здивувавшись промовив:
“Значить збрехали, ну так”
Дівчина не зрозумівши, спитала про що, а він промовляє:
“Не звертай уваги”
Підійшов і легенько обійняв, прошепотівши на вухо:
“Запам’ятай, ні один не вартує того,
Щоб лице твоє ніжне сльозами лилось”
Та обійняв чим найдужче.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)