Вже у котре становишся звичкою,
Послідовною, й дуже різною.
Рекламують тебе ебонітом,
Не замінним, наче приладом.
Обіцяють на завжди гарантію:
Гарантуючи твою не, «безпеку».
Називають тебе не, «поганою»,
Компромісом, немов – сегарету.
Залишаються тільки надії.
Може дійсно, це щось не земне?
Відкриваємо вікна й закриваємо двері,
І чекаємо, ніби скоро пройде.
Ми ж так прагнемо її відшукати:
Хтось купити, а хтось і продати.
Та не тими шляхами ми ходемо,
Щоб топтати сліти не даремно!
І для когось вона, наче казка.
І для когось вона, наче річ!
Та для мене вона як привичка!
Не вимовно глибока, – як ніч.
Не потрібно любов продавати.
Вона потрібна усім, ще жива!
Не потрібно її купувати!
Бо не купиш, її за слова.