«Осіння сповідь»
Вже осінь, листя облітає,
така чудова тишина.
Красива жінка, незаміжня,
сидить у скверику одна.
А тут колись весна буяла,
магнолія навкруг цвіла
і її серце зігрівала –
вона закохана була.
Це тут вони колись зустрілись,
удвох ходили по росі
і їм здавалось ніби зорі
до ніг попадали усі.
Продовження
