Сонети П’єра де Ронсара

П’єр де Ронсар – Любов до Марії

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Марі, усе єство ви збурили мені –
І розум, і чуття. Тепер я вже не в силі
Співати, як раніш, у строгім давнім стилі,
Яким би не дерзнув творить низькі пісні.

Принаймні коли б ви, чи наяву, чи в сні,
Несли мені, як дар, не замки і не вілли –
Цілунок хоч один – і втрату б замінили,
Про стиль би і гадки розвіялись сумні.

Шкода! Завжди одне гнітить мене чимало,
Що муза ницою й догідливою стала,
Такої шанувать не буде вже француз.

Лиш муки у душі це збуджує кохання.
Чекати кращого – даремні сподівання.
Над мною ваш тріумф – зневага ніжних муз.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Марії

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Я не одну Марі, я ще кохаю й Жанну,
Амур із обома з’єднав мене вузлом.
Двох милих знав Тібулл і їм співав обом:
Крім Немезіди, мав і Делію кохану.

Безумству виректи усяк ладен догану:
Як? Зразу приділять увагу двом чи трьом?
Поводження таке не скінчиться добром!
Коханій лиш одній являй любов і шану.

Я відповім на те, що справді двох люблю,
Але у милих я утіхи не молю,
Як ті закохані, що прагнуть лиш владання.

Прошу лиш одного: тій – тихо щось шепнуть,
Тій шию цілувать, уста, і очі, й грудь –
Оце і всі мої і мрії, і жадання.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Марії

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Натурі всупереч, в упертості страшенній
Прогнали ви любов. А гляньте на птахів –
На горлиць та синиць, на ніжних голубів:
Співають всі вони коханню гімн натхненний.
Погляньте: зграї птиць любові пал вогненний
Коханим понесли до тінявих гаїв.
Усе всміхається теплу весняних днів.
З лозою обійнявсь і осокір зелений.
Пастушка з пряжею сидить он у тіні,
З коханим пастушком проводить цілі дні,
І пастушок пісень їй про любов співає…
Любові почуття усім хвилює кров.
Та ваше серце лиш того не відчуває –
Холодне, крижане, воно жене любов.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Лірика

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Нелюбий висох, як скелет,
Але і любому не мед.
Та й це ще не біда остання.
Далеко гірше, друже мій,
Як віддаєш всю душу їй,
А в відповідь – саме страждання.
В коханні мало важить рід,
І грація, і гарний вид.
Як муза тішиться хвалою,
Так чарівниці наших днів
Тих дужче люблять гультяїв,
Що ходять з більшою казною.
Щоб злиднем в яму той пішов,
Хто першим золото знайшов!
Не мав нічого він святого.
В нас через злото й брат не брат,
І між сестер завжди розлад,
Чужі батьки в нас через нього.
В нас через нього звада, й гнів,
І смерть, і війни, дзвін мечів,
І море сліз неутишимих,
І що найгірш, кінець кінцем,
Що через нього й ми помрем,
Раби скупих красунь любимих.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Ходім поглянемо, кохана,
Ми на троянду, пишну зрана,
Убрану в пурпур осяйний,
Яка у сутінь вечорову
Втрачає одіж пурпурову
Й рум’янець, гожий, як і твій.
О, як же мало їй простору
Судьбою дано для убору!
Краса так скоро відцвіла!
Безжальна мачуха природа:
Це ж дар її – непевна врода,
Що лиш до вечора й жила.
Поки ще почуття тендітне,
Поки ще юність буйно квітне,
Віддай належну їй ясу:
Рви квіти молодості, люба,
Бо старість, як троянду, грубо
Твою понівечить красу.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Із голкою в руках майстерниця Єлена
Уміла вишивать бої своїх мужів,
А в тебе по канві між розмаїтих див
Чи в’яві оживе життя моє стражденне?

Кохана, чорну нить ти вибрала для мене,
Щоб вишить мій загин, мій біль останніх днів.
Та чом би не додать, щоб я в журбі не скнів,
На вивороті десь надії цвіт зелений?

Але із барв мені впадають все до віч
Оранжева лише і чорна, ніби ніч,-
Печальні свідчення нестерпного страждання.

О доле рятівна! Не очі лиш одні,
А всі її діла породжують в мені
І хвилю розпачу, і мить розчарування.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

То візьме страх, то спалахне надія.
Війна чуттів у серці йде моїм.
Та впала, той разить мечем стальним:
Одна в них стать, одна і сила діє.
Й вагаюсь я, і твердість духу зріє.
Живу в надії і в страху низькім.
Щоб ошукать себе у стані цім,
Про визвіл я плекаю в серці мрії.
Чи прийде перед смертю день ясний,
Коли зірву я цвіт її весни,
Що впав сумирною на мене тінню?
Коли на дорогих її руках,
Утомлений в нерадісних боях,
Умру, щоб стать у домовині тлінню?

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Як очі любої засудять до вигнання,
За їхнім вироком помру я в цвіті літ,
І Парка понесе у потойбічний світ,
Де хвиль чудесних рік почую вирування;
Печери і луги, прийміть моє благання,
Ви, тіняві гаї, мій сховок від обид,
Розкиньте ширше тінь своїх розлогих віт,
Щоб я під ними мав довічне почивання.
І, може, з’явиться колись поет новий
І, сам закоханий, талан згадавши мій,
Вкарбує в кипарис слова із епіграми:
“Співець вандомських лук, лісів, річок, озер
Зневажений тут жив і у скорботі вмер:
Його у гріб звели прекрасні очі дами”.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Викошуй, паже, всю зелену руту,
Емаль весни на лузі запашнім,
Встеляй травою й квітами мій дім,
Щоб я свою розважив муку люту.
Подай і ліру, надовго забуту,
Щоб я здобутим звуком голосним
Розвіяв чар, що поглядом своїм
Влила кохана в душу, як отруту.
Чорнила дай, паперу сто листків,
Щоб я на них віддав мережжям слів
Мої всі муки, всі мої боління;
На ста листках, твердіших за алмаз,
Щоб відали прийдешні покоління,
Яких в любові я зазнав образ.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

В твоїх обіймах смерть ладен прийняти
І честі б вищої зазнать не міг,
Ніж у твоїх цілунках вогняних
Красу душі коханої вбачати.
Нехай, хто хоче, надіває лати
Для вогнекрилих Марсових утіх
І в юні роки для грудей своїх
Іде в боях іспанську сталь шукати,-
Ні, я тверезіше дивлюсь на світ,
Без слави жити хочу я сто літ
І вмерти на руках твоїх, Кассандро.
Хоч, може, в цім і помилка моя,
Але за смерть таку віддав би я
Всю славу полководця Александра.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua