Зимовим сном глибоким
Заснув старий наш сад.
Під небом синьооким
Застиг, як у строю солдат.
Але той сон не вічний,
Він тільки до весни.
Веселі бруньки – вічки
Заснули восени,
Та пройде холод лютий,
Сніги зійдуть за мить,
Ручай, морозом скутий,
З весною заговорить.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Привіт, моя кохана,
Шануймось, любі друзі,
Життя – це екібана,
Живий букет у лузі.
Я все життя збираю
Крупинку по крупинці,
В букет життя складаю
Живучи наодинці.
Кладу до квітки квітку
Червону, жовту, синю
Весною, взимку, влітку –
Збираю і донині.
В букет життя складаю,
Щоб пелюсток не м’яти,
Бо часу вже не маю…
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Кардіограмма кохання –
Це на життя сподівання,
Це – я повторюю знову і знову,
Щира надія на зустріч чудову.
Зустріч, що з’єднує юні серця,
Зустріч, що змушує йти до кінця.
Зустріч, що змушує серце співати,
І до безтями – до віку кохати.
Ні, не подумай, що пише чудак,
Дуже закоханий в тебе твій Гак.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Забарилося бабине літо,
Жовте листя на землю летить,
Небо хмарами сірими вкрите,
Ліс спустошений сумно шумить.
Де ж поділось ти, бабине літо,
Заблукало в осінній імлі,
Ждуть тебе і старенькі, і діти,
Всі чекають тепла на землі.
Повертайся до нас, тепле літо,
Привітай своїх діток теплом,
Хай ласкаво всім сонечко світить
Над містами й над кожним селом.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Швидко спливає миття спілкування,
Боже, як швидко спливає життя,
Довго тривають години чекання,
Миттю проходять хвилини буття.
Бачу щасливе і світле дитинство,
Юність і молодість бачу свою;
Ніжно плекаю в собі українство,
Мову кохаю і пісню мою.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
У вирій, у вирій птахи відлітають.
І в лісі, і в полі царить метушня.
Востаннє старі молодих наставляють:
– Дивіться на мене, робіть так як я.
Схвильовано дзьобом цокочуть лелеки,
Зібралась на раду пташина рідня:
Летіти у подорож дуже далеку
Завжди небезпечно, потрібні знання.
Летіти у вирій – це ціла наука,
Наука здоров’я, наука буття,
Поверненню в дім запорука,
Щоб знов відтворити життя.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Я в шістдесят почав лиш розуміти,
Що так люблю Україну мою,
Люблю її, як матір люблять діти,
І їй себе з любов’ю віддаю.
Будь на чужині, у далині від дому,
Присвячую, Україно, тобі
Своє життя і сенс буття в цілому.
Одна у мене в серці ти єдина,
Навіки матінко моя, я твій.
Якщо ж в борні жорстокій я загину,
То присвячу тобі останній подих свій.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Перейду я бродом
Річку на світанку,
Там, де сплять городи
Тихим літнім ранком.
Там, де роси білі
Полягли на трави,
Там, де зеленіє
Молодість отави.
Де прощебетали
Ластівки дитинства,
Там, де познавали
Ніжність материнську,
Там, де юність стала
На окріплі ноги,
Відкіля послало
Нас життя в дорогу.
Це куди ми знову
Маєм повернути,
Щоби рідну мову
Зовсім не забути.
Дорогу абетку,
Мову солов’їну,
Мову наших предків,
Мову України.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Яка чудова після літнього дощу
Омита, і оновлена природа.
Старанно лижуть зарості хвощу
І ллють на ноги росні води.
А ти бредеш квітучими лугами,
Ромашки цвіт зриваєш мимохідь,
І відчуваєш босими ногами
Тепло землі, і як вона бринить.
Тремтять на травах чисті роси,
Краплинка кожна діамантом мерехтить,
Димляться ароматами покоси,
Яка чудова й неповторна мить.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Осінь – де ти тепле літо,
Осінь – де ти зелен ліс?
Осінь – все дощем омито,
Осінь – мокре все від сліз.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.
Сумно – холодно і сиро,
Пусто стало на полях,
Небо покривалом сірим
Опустилось низько і чіпляє дах.
Осінь – листя опадає,
Осінь – стелиться туман,
Осінь – журавлині зграї
В вирій відлітають десь за океан.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua