Похолодало, білі роси
Упали густо на покоси.
Туман холодний лиже руки,
В осіннім лісі дятел стука:
Тук-тук, тук-тук, тук-тук лунає –
Про що той стук, ніхто не знає.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Все рідше приходять до мене…
Все рідше приходять до мене
Дитинства розквітчані сни,
У листі яскраво-зеленім,
У квітах лугів запашних.
Все рідше у снах я літаю,
Руками махаю, та зась,
Злетіти, бач, сили не маю,
У тілі з’явилася важкість якась.
Все рідше я з друзями бачусь,
Ручай мій тихенько згасає,
На вільні розмови я більше не трачусь,
Бо сили на те і бажання не маю.
Тихенько життя повертає на вечір,
Тихенько спадає сердечна жара,
Зникає бадьорість, сутуляться плечі,
Все ближче підходить зимова пора.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Заселили зелені гаї…
Заселили зелені гаї
Чарівні співуни солов’ї.
І відтоді, скажу вам, щоночі
Не стулю я до сну свої очі.
Соловей свою пісню співає
І кохану свою зазиває…
Не стулю я до сну свої очі,
Бо на думці теж очі дівочі.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Коли гомін за вікном…
Коли гомін за вікном
Вечір поглинає,
Відчуваю, як душа
Стомлена співає.
Як натягнута струна,
Як сопілка грає,
Ця мелодія стара
Мені серце крає.
Пісня лине і бринить,
До небес злітає,
І душа моя в цю мить
Від любові грає.
Спочивай, душе моя,
Від турбот сучасних,
І засни ж бо, як маля,
У цю мить прекрасну.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Ще одна ніч, ще один день…
Ще одна ніч, ще один день,
Зими і весни минають.
Теми чудових купальських пісень
Лісом і долом лунають.
Швидко проходить життя на землі,
Люди, дерева зникають…
Тільки в далекій і сірій імлі
Спогади днів тих витають.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Я люблю на яблука дивитись…
Я люблю на яблука дивитись,
Як на дереві вони висять:
Розові, у смужку, золотисті…
Ароматом спілості п’янять.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Пожовклим листям грає прохолода…
Пожовклим листям грає прохолода,
В рожевім зблиску вечір в ніч пірна,
По пояс очерет забрів в болото,
Німіє все й до ранку не зрина.
Туман повільно луки застеляє
Та сріблом віддзеркалює ріка,
Де з краю в край легенька хвиля грає
При місяці, мов риб’яча луска.
Я п’ю красу, затамувавши подих,
Милуюся, схвильований до сліз.
В душі моїй струмує тихий подив
Перед красою рідної землі.
Та біль у серці, наче після драми,
Так шпигоне, що видавить сльозу,
Мастилом, хімікатом, бур’янами
Ми знищуєм святу оцю красу.
Чи ж сгине все: дерева, ріки, пляжі,
Невже природу не врятуєм ми?
І що про нас тоді онуки скажуть,
І хто нас називатиме людьми?!
2.12.1989
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Чи згою рану…
Чи згою рану зболеного слова,
Що серце й душу паленить мені?
Чи розцвіте в народі рідна мова,
Чи оживе, як поле навесні?
У мові цій рушник і біла хата,
І біль, і радість, помисли й пісні.
Її подарувала рідна мама,
Пронісши крізь роки, мов крізь вогні.
Вона – наш скарб, вона – наше повітря,
Вона – нектар, як для землі роса.
Відродимо! Не полетить за вітром
Мого народу велич і краса.
І певен я, що біль у серці згоїм,
Не віддамо у тлінне небуття
Ту мову, що ковтком води живої
Нас повертає знову до життя.
6.1.1990
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
В глибокій заплаві…
В глибокій заплаві видзвонює осінь –
Злинялий рогіз, очерет, осока,
А ми, смаглолиці, замурзані, босі,
Цікавимось всім від зорі до смерка.
Ось верби розчахнуті від бурелому,
Аж гірко дивитись на біль їх і щем,
Ось тужно вихлипує річка Коломак
Над їхнім корінням в лозі під кущем.
А вечір густішає, змішує фарби
І кутає річку в пуховий туман,
Неначе у нього ховає ті скарби,
Якими наділений щедро лиман.
Стомилось усе. Ані вітер, ні шерех
Не прийдуть невабом в хлоп’ячії сни.
Дрімає крутий, затуманений берег
Та в плесі купається місяць ясний.
А вранці, дивись, де й поділася втома.
І знов зазирає нам в очі блакить,
І сріблом виблискує річка Коломак,
І радість, мов пісня, у серці бринить.
26.11.1988
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Веселка різноколірною стрічкою…
Веселка різноколірною стрічкою
Звела місточок поміж двох ставків.
Пливли з тобою однією річкою,
А припливли до різних берегів.
Слова освідчень заблукали в вересі,
Зім’яті вітром, змиті шквалом злив.
Ти загубилась десь на тому березі,
А я до нього так і не доплив.
13.01.1990
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua