Вірші про життя

Є в коханні і будні і свята…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.

І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.

Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.

Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів — любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.

У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
— Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!..

Автор: Василь Симоненко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Замовкніть всі: великий час прийшов…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Замовкніть всі; великий час прийшов.
Мовчать в сю мить громи-гармати,
Схилилась наша хоругов,
І на коліна стала мати,
На терезах життя і смерті ми,
І хтось один з них переваже…
Коли життя – гриміть, громи!
За волю кожний з нас поляже!

Автор: Олександр Олесь; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Висота

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Дивись, як розкрили святково
Ромашки сердечка свої!
А в кожній пелюстці любові
Не менше, ніж в серці моїм,
І тягнуться сонця дістати
Життя лише ради, чи так
Їх все небуденно і свято
Незнана манить висота?
Ота безіменна, єдина –
Буття нерозгаданий зміст.
Ота, що підносить людину
В атаці на весь її ріст!

Автор: Степан Алич; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

І небо височенне літнє…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

І небо височенне літнє,
І птахи в лагідній плавбі,
І погляд жінки мимолітний,
Що ледь спинився на тобі,
І даль полів – розкинеш руки
І засмієшся, мов дитя!
Дива невловні ці, стозвукі
Звучать прекрасно так: життя!

Автор: Володимир Мирний; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Життя іде

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

А життя – це поле несходиме.
Й незважаючи на часу лет,
«Ще не вечір!» – віршами дзвінкими
заспокоював мене поет.
В черзі я стою до до гардероба.
І в трюмо – жива ця течія.
Бачу, сива в ній стирчить особа.
«Що за дід?» Аж придивляюсь – я.

Автор: Дмитро Білоус; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Коли у старості зимовою порою…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Коли у старості зимовою порою
За гребінь сядете надвечір при вогні
Й, співаючи мій вірш, промовите, сумні:
«Мене вславляв Ронсар, зачарувавшись мною», –
Тоді, розбуджена музичною строфою,
Служниця відкладе роботу в напівсні,
Назве моє ім’я, зітхнувши по мені,
І вас благословить безсмертною хвалою.
В могилі буду я, примарливий фантом,
В тіні зелених мирт покоїтимусь сном;
Присівши при вогні у вечори холодні,
Погордливу себе ви станере корить.
Живіть, поки живі! Ловіть прекрасну мить
І життьових троянд зривайте цвіт сьогодні!

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’ятаю, як стрілися…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Пам’ятаю, як стрілися,
Гучніш серце забилося.
До ніг небо схилилося
Голубе-голубе.
З теплотою і світлістю,
З материнською ніжністю,
З лебединою вірністю
Покохав я тебе.
Прожили, як умілося,
Ніби щойно зустрілися,
Деколи і сварилися,
Бог нам буде суддя.
Чи в годиноньку грізную,
Радісну а чи слізную,
Лебединою піснею
Пролетіло життя.
Наче в казці приснилося,
Розпливлося, розмилося,
І за обрій скотилося
Це життя голубе.
А я все ніби в юності
З материнською ніжністю,
З лебединою вірністю –
Так кохаю тебе.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я проліском весни заголубію…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Я проліском весни заголубію,
З зерняти колосочком проросту,
Осіннім листячком забагрянію
Сніжком біленьким землю замету.

Я ніч і день, я сонечко і тиша,
Мороз і холод, дощ і вітровій.
Я горизонт, блакиті неба – крила,
Я світло світл у світі світовім.

Я полум’ям горю, горю – не тлію,
Бушую дні і ночі багаттям.
Інакше бо не можу, не умію,
Тому я невмируще, я – життя!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А калина цвіте…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

А калина цвіте сніжно-молочним цвітом,
А калина цвіте, як тоді, як колись…
Ти за мною ходив, наче тінню, слідом:
Пригадай, як в коханні навіки клялись.

Знов калина цвіте у світанкових росах,
Знов калина цвіте, як колись, як тоді…
Сліпучо-білий сніг мені фарбує коси,
Ніби вчора були молоді-молоді.

А калина цвіте сніжним квітом, о, нене,
В тихім танці на вітрі кружля білий цвіт.
Хай усім все життя буде ліпше, ніж в мене,
Хай в душі не гірчить цей калиновий плід!

Ось поглянь, подивись – дивовижно зелене,
Аж струмує, бринить, соком повниться світ.
Все довкола цвіте, але вже не для мене –
Що було, то пройшло, і гадати не слід!

Що було, то пройшло, і гадати
Даремно не слід!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Повільно кружляє листочок тополі…

~ Голова спілки поетів ~ Залишити коментар

Повільно кружляє листочок тополі,
В повітрі дзвенить, шелестить,
Даремно радіє, що вирвавсь на волю –
Вона йому вже не блищить.

По вільному полю, осінньому гаю
Ганя його вітер, терза,
А він безпорадно притулку шукає –
Сумує, тремтить, замерза.

Зірвавсь необачно, щукаючи долю,
Завіявсь за межі села.
А та спокусливо-примарлива воля
До згину його привела.

Ось так у житті і між нами буває –
Зробив необдуманий крок,
А потім сумління всю душу терзає –
Навік непоправний урок.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua